сайт знайомств віл інфіковпних

Загальні відомості про СНІД та ВІЛ. Загальні відомості про синдром набутого імунодефіциту, його діагностика та міри профілактики. Тенденції поширення ВІЛ-інфекції та СНІДу в Україні, аналіз офіційних даних. Дослідження, спрямовані на отримання вакцини та препаратів для лікування хвороби. Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже. Синдром набутого імунодефіциту вперше було зафіксовано в США у 1983 році. Протягом двох місяців хворий помер. Сьогодні за добу у світі чотириста тисяч чоловік заражується цією хворобою. Збудником є вірус, що має вигляд спіральки у трикутній серцевині. Він носить назву ВІЛ (вірус імунодефіциту людини) і має три типи: ВІЛ 1 та ВІЛ 2, що є дуже поширеними у Західній Європі, та ВІЛ 3, на який страждають переважно американці та африканці. Вірус вражає Т-лімфоцити, що служать для його розмноження, та макрофаги, що розносять його по організму. Сам по собі СНІД не є смертельною хворобою, але функціонування його вірусу у організмі впливає на імунну систему так, що навіть проста нежить може призвести до смерті людини. ВІЛ руйнує Т-лімфоцити, і це призводить до втрати організмом захисних реакцій, в наслідок чого активізується так звана умовно-патогенна флора організму і різко підвищується ймовірність смертельних запалювань, уражень нервової системи, розвитку онкологічних захворювань. Джерелом інфекції є безпосередній носій ВІЛу. Зараження можливе лише при статевому контакті з інфікованим чи при кровообміні з ним. Якщо ВІЛ-інфікована жінка народжує дитину, то за останніми дослідженнями, ця дитина зовсім не обов'язково має бути носієм вірусу. При проведенні антиретровірусної терапії ризик передати вірус від матері до дитини знижується аж до 6 відсотків. Оскільки ранній період ВІЛ-інфекції часто є безсимптомним, лікарі та інший медичний персонал можуть виявити його лише за допомогою дослідження крові пацієнта на наявність у ній антитіл (протеїнів, за допомогою яких організм бореться з хворобою) до компонентів ВІЛ. Кількість антитіл у крові піднімається до рівня, який вдається зареєструвати за допомогою наявних сьогодні методів дослідження, приблизно за 1 -- 3 місяці після зараження, а до рівня, здатного давати позитивний результат в обстеженнях за допомогою стандартних тестових систем, лише за 6 місяців. Людей, що мають контакт з вірусом, потрібно обстежувати на наявність ВІЛ-інфекції, як тільки пройде час, необхідний для нагромадження в крові противірусних антитіл. Завдяки ранній діагностиці вони можуть отримати адекватне лікування у період, коли їхня імунна система найбільше спроможна боротися з ВІЛ, і таким чином запобігти розвитку деяких опортуністичних інфекцій (див. розділ «Лікування»). Крім того, своєчасне виявлення інфекції спонукає пацієнтів утримуватися від вчинків, які могли б стати причиною зараження інших осіб. Для діагностики ВІЛ-інфікування лікарі користуються тестовими наборами двох типів: ELISA та Western Blot. Якщо ймовірність наявності інфекції в організмі велика, а обидва тести дають негативний результат, лікарі можуть вдатися до пошуків у крові власне віруса або порадити пацієнтові повторно пройти тести пізніше, коли існуватиме вища вірогідність накопичення необхідної кількості антитіл у крові. Діти, що народжуються від ВІЛ-інфікованих матерів, теж можуть бути вражені вірусом, але можуть бути і неінфікованими, проте у будь-якому випадку протягом перших кількох місяців життя мають у крові антитіла, отримані від матері. За відсутності симптоматики вірогідний діагноз ВІЛ-інфекції за допомогою стандартних тест-систем може бути поставлений лише у дітей віком понад 15 місяців. У цьому віці наявність антитіл матері у крові дитини є малоймовірною, проте у випадку інфікування організм починає виробляти власні антитіла. Нові технології виявлення самого вірусу використовуються для діагностики ВІЛ-інфекції у дітей віком від 3 до 15 місяців. Нині проводяться випробування кількох тест-систем діагностики ВІЛ-інфекції у дітей віком до 3 місяців. Оскільки вакцини проти СНІДу не існує, єдиним способом запобігти інфекції є уникнення ситуацій, що несуть ризик зараження, таких як спільне використання голок та шприців або практикування небезпечних статевих відносин. Багато людей, інфікованих вірусом імунодефіциту, не мають симптомів захворювання. Отже, неможливо знати напевно, що статевий партнер ВІЛ-неінфікований, якщо немає повторних негативних результатів його перевірки на інфікованість. Це, звичайно, за умови, що за час, який минув з моменту останнього обстеження, він не вступав у потенційно небезпечний статевий контакт. Варто або зовсім не вступати у статеві зносини, або користуватися презервативами з латексу, які забезпечують лише частковий захист під час орального, анального чи вагінального статевого акту. Слід використовувати лише латексні презервативи, для змащування яких застосовуються змазки на основі води. Хоча деякі лабораторні дослідження і свідчать про те, що сперматоцидні засоби можуть знищувати вірус імунодефіциту, не встановлено, що ці препарати здатні запобігати зараженню. Ризик передачі інфекції від матері до майбутньої дитини значно зменшується, якщо вона під час вагітності та пологів приймає AZT, а її дитина отримує цей препарат протягом перших шести тижнів життя. 1. Статеві контакти -- найбільш розповсюджений шлях передачі вірусу. Тому надійний спосіб запобігти зараження -- уникати випадкових статевих контактів, використання презерватива. 2. Внутрівенно вживання наркотиків не тільки шкідливо для здоров'я, але і значно підвищує можливість зараження вірусом. Як правило, ті хто вводять внутрішньовенні наркотики, використовують загальні голки і шприци без їхньої стерилізації. 3. Використання будь-якого інструментарію (шприци, системи для переливання крові) як у медичних установах, так і в побуті при різний маніпуляціях (манікюр, педикюр, татуювання, гоління тощо) де може міститися кров людини, зараженого ВІЛ, потрібно їхня стерилізація. Вірус СНІДу не стійкий, гине при кип'ятінні миттєво, при 56С градусах протягом 10 хвилин. Можуть бути використані і спеціальні дезрозчини. Спирт не знищує ВІЛ. Сорок два мільйони чоловіків, жінок і дітей інфіковані в даний час вірусом імунодефіциту людини, що викликає СНІД. Щодня заражається ще більш 6 тисяч чоловік і якщо не вживати термінових заходів, до кінця десятиріччя число інфікованих досягне 110 мільйонів. Україна, відповідно до доповіді ООН (2005), посідає 6-е місце у світі за рівнем поширення епідемії ВІЛ/СНІД.За оцінками Об'єднаної програми ООН з ВІЛ/СНІД (ЮНЕЙДС) і ВООЗ, кількість ВІЛ-інфікованих в Україні 2003 року визначалася на рівні 360 тисяч осіб (у межах 170--580 тис. осіб) віком 15-49 років (не менше 1,4% дорослого населення). За деякими оціночними розрахунками, на початок 2005 року кількість ВІЛ-інфікованих могла становити 448--491 тис. осіб (близько 1,8% населення віком 15-49 років). Аналіз офіційних даних щодо поширення ВІЛ-інфекції свідчить, що епідемія триває з тенденцією до дальшого зростання в усіх регіонах України, але поширення по країні нерівномірно. Найбільше ВІЛ-інфікованих в Дніпропетровській, Одеській, Миколаївській і Донецькій області. За прогнозами деяких експертів, у разі збереження наявної тенденції кількість ВІЛ-інфікованих 2010 року сягне майже 1,5 млн. осіб, а число нових випадків СНІДу -- 95 тисяч, при цьому від хвороби в цей рік загинуть до 90 тисяч осіб. Питома вага померлих від СНІДу в загальному числі померлих 2010 року становитиме близько 10%, абсолютна більшість яких -- віком до 40 років. За результатами дослідження, проведенного Міністерством охорони здоров'я України спільно з Світовим банком (за фінансової підтримки Міжнародного альянсу з ВІЛ/СНІД в Україні, Глобального фонду боротьби зі СНІДом, туберкульозом і малярією та за технічної допомоги ЮНЕЙДС), точна кількість ВІЛ-інфікованих в Україні не відома. За результатами дослідження, до 2014 року загальна кількість ВІЛ-інфікованих за оптимістичним прогнозом може скласти 479 тис. осіб (1,9% населення віком 15-49 років). 2014 року загальна кількість ВІЛ-інфікованих становитиме 479 тис. осіб за оптимістичним сценарієм, який передбачає доступність антиретровірусної терапії для 50% тих, хто її потребує, а також за умови успішного виконання Національної програми протидії ВІЛ/СНІД. В той же час, за песимістичним сценарієм, антиретровірусна терапія буде доступна лише для 5% тих, хто потребує. За прогнозами, 2014 року це дасть 820 тис. ВІЛ-інфікованих, що становитиме 3,5% дорослого населення. За результатами прогнозу, в 2014 році 36-43% від загальної кількості ВІЛ-інфікованих та 31-38% числа смертей від СНІД в Україні припадатимуть на Дніпропетровську, Одеську, Миколаївську та Донецьку області. 2014 року прогнозні показники смертності від СНІД у цих областях в 1,5-2,1 рази будуть перевищувати середні показники по країні. Вчені за сприяння Національного інституту алергії та інфекційних хвороб (NIAID) проводять величезну кількість досліджень з вивчення ВІЛ-інфекції, спрямованих зокрема на отримання вакцини проти ВІЛ та нових препаратів для лікування самої хвороби і пов'язаної з нею патології. Нині випробовується на людях 29 зразків противірусної вакцини, розробляється або проходить стадію клінічного тестування велика кількість препаратів проти СНІДу та СНІД-асоційованих інфекцій. Вчені з'ясовують також точні механізми ушкодження вірусом імунної системи. Ці дослідження дають змогу краще визначити мішені для дії противірусних ліків і вакцин. NIAID підтримує також роботи з вивчення особливостей перебігу захворювання у людей різної расової та етнічної належності. Вчені провадять також аналіз та випробування хімічних бар'єрів, таких як місцеві мікробіциди, які людина може вводити у піхву або у пряму кишку, аби уникнути зараження під час статевих відносин. Вони шукають також інші шляхи профілактики поширення інфекції, виявляючи та лікуючи венеричні хвороби, агітуючи за безпечний стосовно зараження ВІЛ стиль життя, а також запобігаючи інфікуванню дітей від матерів. Для попередження українців про наслідки СНІДу запрошували зірок, які могли якось на це вплинути, це були і Queen,і Пол Маккартні. Подобные документы. Антиретровірусна терапія як основа лікування ВІЛ-інфекції. Перші випадки ВІЛ-інфекції серед громадян України. Стадії розвитку синдрому набутого імунодефіциту людини (СНІД). Діагностика хвороби, основні методи лікування. Перспективи в лікуванні СНІДу. СНІД як синдром набутого імунодефіциту, напрямки та проблеми його лікування, пошук шляхів та методів профілактики. Шляхи передачі даного вірусу: через кров, при статевих контактах, від інфікованої матері до дитини під час виношування та годування груддю. Проблеми розвитку ВІЛ-інфекції. Створення посібника для поширення інформації щодо лікування та профілактики синдрому набутого імунодефіциту. Контроль за безпекою щодо зараження СНІДом медичних працівників під час виконання ними професійних обов'язків. СНІД як синдром набутого імунодефіциту: поняття і особливості збудника, шляхи передачі ВІЛ-інфекції. Вірус імунодефіциту людини типу 2 (ВІЛ 2). Перспективні шляхи лікування, пошук противірусних препаратів, методи симптоматичної і патогенетичної терапії. Глобальна епідемія ВІЛ/СНІД як одна з найсерйозніших загроз для людства. Історія виникнення СНІДу, перебіг хвороби імунодефіциту, її симптоми, шляхи зараження. Проблеми ВІЛ-інфекції в Україні та в Чернівецькій області. Профілактика і спроби лікування. Історичні відомості та теорії походження СНІДу. Роль імунної системи для здоров'я людини, поняття вірусу імунодефіциту, нові його варіанти. Етіологія та патогенез СНІДу. Характеристика шляхів зараження, профілактики зараження та підтримки ВІЛ–інфікованих. Правда про синдром набутого імунодефіциту (СНІД). Речовини, в яких міститься вірус імунодефіциту людини (ВІЛ): кров, молоко матері, піхвенні рідини, сперма. Шляхи передачі та умови, що підвищують вірогідність зараження. Моніторинг інфікованих в Україні. ВІЛ-інфекція: виявлення, початкове ведення і направлення пацієнтів з ВІЛ-інфекцією в лікувальні установи. Медичний експерт статті. ВІЛ-інфекція є захворюванням, яке прогресує від безсимптомних форм до СНІДу як пізнього прояви. Швидкість прогресування захворювання різна. Проміжок часу між зараженням ВІЛ та розвитком СНІДу може варіювати від декількох місяців до 17 років (в середньому 10 років). Більшість дорослих людей і підлітків, інфікованих ВІЛ не мають симптомів протягом досить тривалого періоду часу, однак реплікація вірусу може бути виявлена у безсимптомних осіб, поступово збільшуючись у міру ослаблення імунної системи. Фактично у всіх ВІЛ-інфікованих осіб в кінці-кінців буде розвиватися СНІД; в одному дослідженні було виявлено, що СНІД розвивається в 87% випадків ВІЛ-інфікування дорослих осіб протягом 17 років після зараження. Додаткову кількість випадків СНІДу очікується у ВІЛ-інфікованих осіб, у яких захворювання залишається безсимптомним протягом більш тривалого терміну. Підвищення стурбованості як з боку пацієнтів, так і медичних працівників, щодо ризикованої поведінки призвело до збільшення частоти тестування на ВІЛ і більш ранньої діагностики ВІЛ-інфекції, часто до розвитку симптомів. Таке раннє виявлення ВІЛ-інфекції важливо з деяких причин. В даний час є засоби, які можуть уповільнити руйнування імунної системи. Крім того, у ВІЛ-інфікованих осіб в зв'язку з ослабленням імунної системи існує підвищений ризик таких захворювань, як пневмонія, викликана Pneumocystis carinii, токсоплазмозний енцефаліт, дисемінована комплексна інфекція, викликана Mycobacterium avium (MAC), туберкульоз (ТБ) і бактеріальна пневмонія, - стану проти яких є засоби профілактики. У зв'язку з впливом на імунну систему, ВІЛ впливає на результати діагностики, обстеження, лікування і подальшого спостереження при багатьох інших захворюваннях, а також може впливати на ефективність протівомік-робном терапії деяких ЗПСШ. Нарешті, рання діагностика ВІЛ передбачає своєчасну можливість консультування і сприяє запобіганню передачі ВІЛ-інфекції іншим особам. Правильне ведення пацієнтів з ВІЛ-інфекцією має проводитися з урахуванням сукупності поведінкових, психосоціальних і медичних аспектів захворювання. Оскільки в клініках ЗПСШ лікування пацієнтів з ВІЛ-інфекцією не проводиться, тому рекомендується направляти пацієнтів до спеціалізованих медичних установ для ВІЛ-інфікованих. Клініки ЗПСШ повинні знати про існуючий виборі лікувальних установ, в які можна направити пацієнтів з різних фупп населення. При відвідуванні клініки ЗПСШ ВІЛ-інфікованого пацієнта слід просвітити щодо ВІЛ-інфекції та про різні варіанти доступного лікування. З огляду на складність обслуговування і ведення пацієнтів з ВІЛ-інфекцією, детальна інформація, особливо що стосується медичної допомоги, в даному керівництві не викладається; цю інформацію можна отримати з інших джерел. Цей розділ більшою мірою призначений для забезпечення інформацією про діагностичних тестах на ВІЛ-1 і ВІЛ-2, консультуванні та підготовці ВІЛ-інфікованих пацієнтів до особливостей майбутнього лікування ВІЛ-інфекції. Також викладено інформацію про ведення статевих партнерів, оскільки це може і повинно проводитися в клініках ЗПСШ перед направленням до клініки для ВІЛ-інфікованих. В кінці розділу рассматіваются питання про ВІЛ-інфекції у вагітних, немовлят і дітей. Тестування на ВІЛ повинне бути запропоновано всім пацієнтам, які внаслідок особливостей своєї поведінки схильні до ризику інфікування, включаючи осіб, які звернулися з приводу діагностики і лікування ЗПСШ. Консультування до і після тестування є невід'ємною частиною процесу тестування і описано в розділі "Консультування пацієнтів з ВІЛ-інфекцією". Діагностика ВІЛ-інфекції найчастіше проводиться за допомогою тестів на антитіла до ВІЛ-1. Тестування на антитіла починається з такого чутливого скри-нінгового тесту, як імуноферментний аналіз (ІФА). Позитивний результат скринінгового тесту повинен бути підтверджений додатковим тестом, таким, як Вестерн-імуноблотинг (СБ) або іммуннофлюоресцентний аналіз (ІФ). Якщо позитивний результат тесту на антитіла підтверджений додатковим тестом, то це свідчить, що пацієнт інфікований ВІЛ і здатний заражати інших. Антитіла до ВІЛ виявляються, по крайней мере, у 95% пацієнтів протягом 3 місяців після інфікування. Хоча негативні результати зазвичай означають, що лице не інфіковано, тести на антитіла не можуть виключити інфекцію, якщо з моменту інфікування пройшло менше 6 місяців. Поширеність ВІЛ-2 в США вкрай низька, і CDC не рекомендує проводити рутинне тестування на ВІЛ-2 у всіх медичних установах, крім центрів переливання крові або при наявності інформації демографічного або поведінкового характеру про виявлення інфекції, викликаної ВІЛ-2. Групу ризику по ВІЛ-2-інфекції становлять лиця, які приїхали з країн, де поширення ВІЛ-2-інфекції має епідемічний характер, або сексуальні партнери таких осіб. Ендемічна поширення ВІЛ-2-інфекції зазначалося в деяких районах Західної Африки, також повідомлялося про збільшення поширеності ВІЛ-2 в Анголі, Франції, Мозамбіку та Португалії. Крім того, тестування на ВІЛ-2 необхідно проводити в тих випадках, коли є клінічні ознаки або підозра на ВІЛ-інфекцію, а тест на антитіла до ВІЛ-1 дає негативні результати [12]. З огляду на, що антитіла до ВІЛ проникають через плацентарний бар'єр, їх наявність у дітей молодше 18 місяців не є діагностичним критерієм ВІЛ-інфекції (див. "Особливі зауваження: ВІЛ-інфекція у немовлят і дітей"). До тестування повинно бути отримано інформовану згоду на його проведення. У деяких штатах потрібна письмова згода. (Для обговорення питань консультування до і після тестування см. "Консультування пацієнтів з ВІЛ-інфекцією". До того, як констатувати наявність ВІЛ-інфекції, позитивні результати скринінгових тестів на антитіла до ВІЛ повинні бути підтверджені більш специфічним підтверджуючим тестом (або ВБ, або ІФ) Особи з позитивними результатами тестів на антитіла до ВІЛ повинні пройти медичне та психосоціальний обстеження і встати на облік у відповідних службах. Медпрацівники повинні бути насторожені щодо появи симптомів і ознак синдрому гострої ретровірусної інфекції, що характеризується лихоманкою, нездужанням, лимфоаденопатией і висипанням на шкірі. Цей синдром часто виникає в перші кілька тижнів після зараження ВІЛ, до того, як результат тесту на антитіла стане позитивним. Підозра на синдром гострої ретровірусної інфекції має бути сигналом для проведення ДНК-діагностики з метою виявлення ВІЛ. Нещодавно отримані дані показують, що початок антиретровірусної терапії в цей період може зменшити важкість ускладнень ВІЛ-інфекції та вплинути на прогноз захворювання. Якщо при тестуванні виявляється синдром гострої ретровірусної інфекції, медпрацівники повинні або повідомити пацієнтові про необхідність початку антиретровірусної терапії, або терміново направити його на консультацію до фахівця. Оптимальний режим антиретровірусної терапії в даний час ніхто не знає. Для зменшення тяжкості ускладнень ВІЛ-інфекції показаний зидовудин, однак, більшість фахівців рекомендує застосовувати два інгібітори зворотної транскриптази та інгібітор протеази. Служби, які надають психологічну і психосоціальну допомогу є невід'ємною частиною закладів охорони здоров'я, які обслуговують пацієнтів з ВІЛ-інфекцією, і повинні бути доступні за місцем проживання або там, куди направляється пацієнт, коли у нього діагностується ВІЛ-інфекція. Пацієнти зазвичай відчувають емоційний стрес, коли вони вперше дізнаються про позитивні результати тесту на ВІЛ і стикаються з майбутнім рішенням основних адаптаційних проблем: усвідомити можливість скорочення тривалості життя, адаптуватися до зміни ставлення до них інших людей через наявного у них захворювання, розробити стратегію з підтримки фізичного і психічного здоров'я та зробити спроби змінити свою поведінку для попередження передачі ВІЛ. Багатьом пацієнтам також потрібна допомога при вирішенні питань репродукції, вибору установ медичного обслуговування та страхування, а також попередження дискримінації на роботі та в сім'ї. Припинення передачі ВІЛ повністю залежить від змін в поведінці осіб, у яких існує ризик передачі або придбання інфекції. Хоча деякі роботи по дослідженню вірусних культур підтверджують, що противірусна терапія знижує вірулентність вірусів, клінічних даних для вирішення питання, чи може терапія зменшити можливість передачі, недостатньо. Інфіковані люди, будучи потенційним джерелом зараження, повинні отримувати максимум уваги і підтримки при здійсненні дій по перериванню ланцюжка передачі та попередження інфікування інших людей. Цілеспрямована програма зміни поведінки ВІЛ-інфікованих осіб, їх статевих партнерів або тих, з ким вони використовують одні і ті ж голки для ін'єкцій наркотиків, є важливою складовою частиною зусиль щодо попередження СНІДу на сучасному етапі. Консультування осіб з позитивними результатами тесту на антитіла до ВІЛ повинен проводити співробітник або співробітники медичних установ, які здатні обговорювати медичні, психологічні та соціальні наслідки ВІЛ-інфекції на місцях або в установах, куди спрямований пацієнт. Відповідна соціальна та психологічна підтримка повинна бути надана за місцем проживання або в інших установах, куди направляється пацієнт, для того, щоб допомогти йому справитися з емоційним стресом. Особи, у яких зберігається ризик передачі ВІЛ, повинні отримати допомогу з метою зміни або припинення поведінки, при якому можливе зараження інших осіб. Способи надання первинної допомоги при ВІЛ-інфекції відрізняються в залежності від місцевих ресурсів та потреб. Медичні працівники, які надають первинну допомогу, і співробітники установ амбулаторного типу повинні бути впевнені, що вони мають достатні ресурси для надання допомоги кожному пацієнту і повинні уникати фрагментації цієї допомоги, наскільки це можливо. Бажано, щоб ВІЛ-інфіковані лиця отримували допомогу в одній установі, однак обмежена кількість таких установ часто призводить до необхідності в координації дій амбулаторних, клінічних та інших служб охорони здоров'я, розташованих у різних місцях. Медпрацівник повинен робити все, що тільки можливо, щоб уникнути фрагментації допомоги і тривалих затримок між встановленням діагнозу ВІЛ-інфекції та медичним і психосоціальним обслуговуванням. Якщо ВІЛ-інфекція виявлена недавно, це не означає, що вона була недавно придбана. Пацієнт, якому вперше виставлений діагноз ВІЛ-інфекції, може перебувати на будь-якій стадії захворювання. Тому, медпрацівник повинен бути насторожений по відношенню до симптомів або ознаками, які вказують на прогресування ВІЛ-інфекції, таким, як лихоманка, втрата ваги, діарея, кашель, задишка і кандидоз порожнини рота. Наявність будь-якого з цих симптомів повинно бути сигналом для термінового направлення пацієнта в медичні установи, де йому буде надана допомога. Медпрацівник повинен бути пильний також по відношенню до можливих проявів ознак важкого психологічного стресу і, при необхідності, направити пацієнта до відповідних служб. Співробітники клінік ЗПСШ повинні консультувати ВІЛ-інфікованих клієнтів з приводу лікування, яке може бути розпочато при необхідності [11]. У ситуаціях, коли пацієнтові не потрібна екстрена допомога, початкове ведення ВІЛ-позитивних пацієнтів, зазвичай, включає наступні компоненти: Детальний складання історії хвороби, в тому числі історії сексуального життя, включаючи можливе згвалтування, ЗПСШ в анамнезі та специфічні симптоми або діагнози, які свідчать про ВІЛ. Фізикальне обстеження; у жінок це обстеження має включати гінекологічний огляд. У жінок - тестування на N. Gonorrhoeae,. Trachomatis, дослідження по Папаніколау (Пап-мазок) і дослідження вологого препарату вагінального секрету. Клінічний аналіз крові, включаючи дослідження тромбоцитів. Тестування на антитіла до Toxoplasma, визначення маркерів до вірусу гепатиту В, серологічне дослідження на сифіліс. Аналіз на вміст CD4 + Т-лімфоцитів і визначення РНК ВІЛ в плазмі (тобто кількість ВІЛ). Туберкулінові шкірні проби (з використанням PPD) за методом Манту. Цей тест повинен бути оцінений через 48-72 години; у ВІЛ-інфікованих осіб тест вважається позитивним при розмірі папули 5 мм. Значення тесту на анергію є спірним. Рентгенографія грудної клітки. Ретельна психосоціальна експертиза, включаючи з'ясування поведінкових факторів, що вказують на ризик передачі ВІЛ та роз'яснення з приводу необхідності отримання інформації про всі партнерах, які потребують повідомленні про ймовірне зараженні ВІЛ-інфекцією. При наступних відвідуваннях, коли вже отримані результати лабораторних аналізів і шкірних проб, пацієнту може бути запропонована антиретровірусна терапія, а також, специфічне лікування, спрямоване на зниження частоти захворювань, викликаних умовно-патогенними мікроорганізмами, таких, какпнев-моцістная пневмонія, токсоплазмозний енцефаліт, дисемінована MAC інфекція і ТБ. Вакцинація проти гепатиту В повинна бути запропонована пацієнтам, у яких не виявлено маркери гепатиту В, вакцинація проти грипу повинна пропонуватися щорічно, а також, повинна бути проведена протівопневмококковой вакцинація. За більш детальною інформацією з приводу імунізації ВІЛ-інфікованих пацієнтів звертайтеся до рекомендацій ACIP "Використання вакцин і імуноглобулінів у осіб зі зниженою імунологічної активністю" [20]. ВІЛ-інфіковані лиця повинні бути направлені для відповідного спостереження в спеціалізовані установи, які надають допомогу при ВІЛ-інфекції. Медпрацівники повинні бути насторожені по відношенню до психосоціальним станів, які вимагають невідкладної уваги. Пацієнти повинні бути поінформовані про особливості подальшого спостереження. При виявленні партнерів осіб, інфікованих ВІЛ, термін "партнер" включає не тільки сексуальних партнерів, але також і УВН-наркоманів, які користуються спільними шприцами та іншим інструментарієм для ін'єкцій. Логічне обгрунтування для проведення повідомлення партнерів полягає в тому, що рання діагностика і лікування ВІЛ-інфекції може знизити захворюваність і сприяє зміні ризикованої поведінки. Повідомлення партнерів про ВІЛ інфекції має проводитись конфіденційно і буде залежати від добровільного співробітництва ВІЛ-інфікованого пацієнта. Для повідомлення статевих партнерів можуть бути використані дві, доповнюють один одного тактики - повідомлення пацієнтом і повідомлення медичним працівником. У першому випадку безпосередньо пацієнт інформує своїх партнерів про те, що вони піддаються ризику ВІЛ-інфікування. При повідомленні медичним працівником спеціально навчений персонал виявляє партнерів на підставі імен, описів і адрес, наданих пацієнтом. При повідомленні партнерів зберігається повна анонімність пацієнта; його ім'я не повідомляється статевим партнерам або тим, з ким він використовує одні й ті ж голки для ін'єкцій наркотиків. У багатьох штатах органи охорони здоров'я надають відповідну допомогу, надаючи персонал для повідомлення партнерів. Результати одного рандомізованого дослідження підтвердили, що тактика повідомлення партнерів медичними працівниками більш ефективна, ніж тактика повідомлення партнерів самим пацієнтом. У цьому дослідженні ефективність повідомлення партнерів медичним працівником склала 50% партнерів, а пацієнтом - тільки 7%. Однак, існує мало даних, що підтверджують, що зміна поведінки стало наслідком повідомлення партнерів, і багато пацієнтів неохоче повідомляють імена своїх партнерів через острах дискримінації, розриву відносин і втрати довіри своїх партнерів і можливого насильства. Необхідно заохочувати ВІЛ-інфікованих осіб повідомляти своїх партнерів і направляти їх для консультування і обстеження. Медичні працівники повинні допомагати їм у цьому процесі або безпосередньо, або інформуючи відділи охорони здоров'я, які здійснюють програми щодо повідомлення партнерів. Якщо пацієнт відмовляється повідомляти своїх партнерів чи ні впевненості в тому, що його партнери звернуться для консультування до лікаря або персоналу відділу охорони здоров'я, необхідно використовувати конфіденційні процедури, щоб упевнитися в тому, що партнери повідомлені. Всім вагітним жінкам має бути рекомендовано пройти тестування на ВІЛ якомога раніше. Це необхідно для раннього початку лікування, спрямованого на зниження ймовірності перинатальної передачі ВІЛ, а також медичного обслуговування матері. ВІЛ-інфіковані жінки повинні бути спеціально поінформовані про ризик перинатальної інфекції. Сучасні дані свідчать про те, що 15-25% дітей, народжених від ВІЛ-інфікованих матерів, інфіковані ВІЛ, і вірус також може передаватися від інфікованої матері при годуванні. В даний час відомо, що зидовудин (ЗДВ), даний жінці на пізньому терміні вагітності, під час пологів і немовляті в перші 6 місяців життя, знижує ризик передачі ВІЛ дитині приблизно від 25% до 8%. Тому, лікування ЗДВ має бути запропоновано всім ВІЛ-інфікованим вагітним жінкам. Вагітність у ВІЛ-інфікованих людей не веде до збільшення материнської захворюваності або смертності. У США ВІЛ-інфіковані жінки повинні бути проконсультовано з приводу необхідності відмови від грудного вигодовування своїх дітей. Накопичено недостатньо інформації про безпеку ЗДВ або інших антиретровірусних препаратів при їх використанні на ранніх стадіях вагітності; однак, на підставі проведених досліджень, ЗДВ показаний для попередження перинатальної передачі ВІЛ від матері до плоду, як частина режиму лікування, що включає пероральний прийом ЗДВ, починаючи між 14 і 34 тижнями гестації, в в введення ЗДВ під час пологів і призначення сиропу ЗДВ новонародженому після народження. Glaxo Wellcome, Inc., Hoffmann-La Roche Inc., Bristol-Myers Squibb, Co., і Merck & Co., Inc., у співпраці з СОС проводять реєстрацію для оцінки зидовудину (ZDV), диданозину (ddl), індівара (IND), ламівудину (ЗТС), саквінавіру (SAQ), ставудіна (d4t) і зальцитабіну (ddC) під час вагітності. Жінки, які отримують ці препарати під час вагітності, повинні бути зареєстровані (реєстр 1-800-722-9292, ext. 38465). Накопичено ще недостатньо даних, щоб можна було оцінити ступінь ризику виникнення вроджених дефектів внаслідок призначення ddl, IDV, ЗТС, SAQ, d4t, ddC або ZDV, або їх комбінації, вагітним жінкам і їх плоду, що розвивається. Однак, зареєстровані дані не показують збільшення кількості вроджених вад при монотерапії ЗДВ в порівнянні з очікуваним рівнем в популяції в цілому. До того ж, не існує характерних дефектів плоду, які могли б вказувати на існування закономірності. Жінки повинні бути проконсультовано щодо прийняття рішення щодо їх вагітності. Мета консультування - надати ВІЛ-інфікованої жінки сучасну інформацію для прийняття рішення за принципом, аналогічним генетичного консультування. Додатково ВІЛ-інфікованим жінкам, які бажають уникнути вагітності, повинно бути запропоновано консультування з контрацепції. Пренатальне спостереження і переривання вагітності повинні бути доступні за місцем проживання або у відповідних установах, куди жінка повинна бути направлена. Діагностика, клініка та ведення випадків ВІЛ-інфекції у немовлят і дітей молодшого віку відрізняються від таких у дорослих і підлітків. Наприклад, з моменту трансплацентарного переходу материнських антитіл до ВІЛ до плоду, передбачається, що тести на антитіла до ВІЛ в плазмі крові будуть позитивними як у неінфікованих, так і у інфікованих немовлят, народжених від серопозитивних матерів. Підтвердження ВІЛ-інфекції у немовлят у віці. Технології соціально-педагогічної роботи з ВІЛ-інфікованими дітьми. Суть психологічних механізмів реакції дитячого організму на вірус імунодефіциту людини і шляхи їх перебігу. Визначення технологій соціально-педагогічної роботи, що є найбільш результативними під час здійснення догляду та підтримки ВІЛ-інфікованих дітей. Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже. Профілактика та протидія епідемії ВІЛ/СНІДу визнана в Україні державним пріоритетом, адже проблема ВІЛ-інфекції вже давно вийшла за межі суто медичної. В Україні зростає показник соціального, біологічного сирітства дітей з причин ВІЛ-інфекції. Статистичні дані також засвідчують, що епідемія поширюється на дітей та підлітків, у першу чергу, з уразливих груп населення, а також груп найвищого ризику. Сьогодні окрему, найвищу категорію ризику щодо ВІЛ-інфікування складають діти та молодь, які живуть та працюють на вулиці, а також ті, що виховуються у неблагополучних сім'ях. У наукових джерелах та дослідженнях провідних психологів та педагогів чимала кількість наукових праць присвячена саме питанням профілактики та протидії епідемії ВІЛ/СНІДу серед молодого покоління. Особлива увага надається соціально-психологічним аспектам цієї проблеми, щодня вивчаються та розробляються нові технології роботи з ВІЛ-інфікованими дітьми та їх найближчим оточенням. Зазначена проблема стала предметом дослідження цілого ряду вітчизняних науковців: Р. Вайноле, І. Дубініної, І. Звєрєвої,. Капської, Л. Котової, М. Лукашевич,. Полтавця,. Оржеховської,. Страшко тощо. Здійснюючи аналіз наукових джерел, що розкривають питання ВІЛ-інфекції дітей перед нами постає завдання визначити особливості перебігу ВІЛ-інфекції у дітей Чернівецької області та описати основні технології роботи з даною категорією у західному регіоні. Основні завдання статті: висвітити загальні соціально- психологічні особливості дітей, що живуть з ВІЛ, описати соціально- педагогічні технології роботи з даною категорією дітей та їх найближчим оточенням. У Чернівецькій області ситуація із захворюваністю на ВІЛ- інфекцію залишається складною, хоча за останні три роки показник вперше зареєстрованих випадків ВІЛ залишається приблизно на одному рівні. З часу виявлення першого випадку ВІЛ-інфекції у 1987 році і до 01.10.13 року включно, в Чернівецькій області офіційно зареєстровано 1171 випадок ВІЛ-інфекції, у тому числі 267 випадків захворювання. СНІД, 130 випадків смерті від захворювань, зумовлених СНІДом, 203 дітей, які народилися від ВІЛ-інфікованих жінок (за даними Чернівецького обласного центру з профілактики та боротьби зі СНІДом, станом на 01.01.2014р.). Діти з ВІЛ-інфекцією при своєчасному й правильному лікуванні можуть жити довго й повноцінно, як здорові люди. Але перед дорослими постає питання як правильно доглядати за хворими дітьми, якої допомоги від фахівців вони потребують та які особливості перебігу ВІЛ- інфекції у дітей повинні враховуватися під час добору форм та методів роботи з ВІЛ-інфікованими дітьми. У ВІЛ-інфікованих дітей можливі певні варіанти перебігу захворювання. При швидкому перебігу ВІЛ-інфекції, що буває в 10-30% хворих, уже в перші місяці життя відбувається глибоке порушення стану імунної системи. Протягом першого року життя у дитини може спостерігатися значна затримка фізичного і нервово-психічного розвитку; порушення імунної системи призводить до тяжких інфекційних захворювань. Діти зі швидким перебігом ВІЛ-інфекції одразу після встановлення діагнозу потребують призначення специфічного лікування [2,. 16]. Люди, які мають будь-яке серйозне захворювання, у тому числі й хронічне, сприймають хворобу як одну з самих травматичних подій у своєму житті. Як наслідок, такі переживання позначаються на фізичному та психічному стані хворого. Передусім виникають негативні емоції: страх, тривога, біль, страждання, гнів, почуття провини, які по-різному виявляються на різних стадіях перебігу захворювання та його лікування. Доросла людина не завжди спроможна подолати такі переживання, ще складніше, коли йдеться про дітей [5,. 3]. У разі ВІЛ-інфікування дитини ситуація ускладнюється ще й тим, що переважна більшість батьків приховують від неї справжній діагноз, вигадуючи натомість інші хвороби, які, на відміну від ВІЛ-інфекції, не пов'язані зі стигмою та дискримінацією у суспільстві. ВІЛ-інфікована дитина неминуче відчуває страх і тривогу, які пов'язані з обмеженням свободи, самотністю та відсутністю підтримки з боку найближчого оточення. Такі відчуття можуть поглиблюватись у зв' язку з необхідністю госпіталізації дитини та вимушеною розлукою з близькими, відсутністю у дитини інформації про хворобу та її наслідки, призначенням медичних маніпуляцій, а також залякуванням лікарнею та лікарями. На фоні перебігу ВІЛ-інфекції у дитини можуть розвиватися невротичні та астенічні стани: поганий настрій або різка його зміна, роздратованість, слабкість, незначна концентрація уваги. Окрім того, ВІЛ-інфекція та її наслідки можуть спричинити неприємні переживання та внутрішні конфлікти, унаслідок чого виникають в'ялість, апатія та загальне зниження як фізичної, так і психічної активності дитини. Складні й незрозумілі для дитини обставини хвороби активізують різні психологічні механізми захисту, які відбиваються на загальній її поведінці. Загалом, реакція дитини на інформацію щодо її ВІЛ- інфікування та набуття ВІЛ-позитивного статусу може мати різні прояви. Депресія. Перебіг цього стану залежить від віку. Передусім знижується життєва активність дитини. Вона стає сумною, уникає контактів з дорослими та іншими дітьми. За довготривалої госпіталізації дитини депресивні реакції можуть з'являтись, якщо мати або інші близькі особи не знаходяться поруч із нею або рідко її відвідують. Інколи дитина може сприймати хворобу як покарання за погану поведінку чи щось інше. У такому разі діти пасивно приймають медичні процедури і ліки, сприймаючи їх як прояв покарання. В інших випадках така пасивність може пояснюватись емоційним і фізичним виснаженням дитини [5,. 4]. Глибина та рівень вияву таких реакцій залежать від багатьох чинників, у тому числі від віку дитини та її психоемоційного розвитку. Діти молодшого шкільного віку та підлітки здатні демонструвати таку форму поведінки, як заперечення. Вони заперечують факт існування хвороби й демонструють це в різний спосіб собі та оточенню. Зазвичай це протест проти медичних процедур, приймання ліків, відвідування лікарів, дотримання вимог лікування, відчуження від рідних чи друзів через сором та образи. Така реакція є одним із механізмів адаптації до ситуації, що склалася. Нерідко протест викликають надії на одужання, які іноді мають стимулюючий вплив на здоров'я дитини. Разом із тим віра в надзвичайне та раптове одужання може призвести до нав'язливих станів і появи фантазій, які, у свою чергу, можуть спричинити трагічні розчарування, унаслідок чого діти відчувають тяжку депресію. Часто у дітей трапляється реакція використання хвороби задля привернення до себе додаткової уваги батьків або оточуючих. Така поведінка спостерігається серед дітей, які виховуються під гіперопікою батьків, або ж навпаки, у сім'ях, де батьки приділяють занадто мало уваги дітям. Ця несвідома маніпуляція дорослими в майбутньому може призвести до розвитку в дитини іпохондричного синдрому. Дитина, яка має описані вище поведінкові реакції, потребує підтримки з боку близького оточення. У свою чергу, дорослі, які виховують ВІЛ-позитивну дитину, нерідко й самі потребують консультацій фахівців. Соціальний педагог може допомогти дорослим зрозуміти причини змін у поведінці дитини, сприяти зміцненню емоційних зв' язків між батьками та дитиною, пояснити батькам, як важливо, аби дитина знала про особливості стану власного здоров'я, та порадити, у якій формі це краще зробити [5,. 6]. ВІЛ-позитивні діти й підлітки потребують психологічної підтримки для того, щоб їм було легше адаптуватися в соціумі, подолати депресивний стан, пов'язаний з усвідомленням характеру їхнього захворювання, створити мотивацію для відповідальної поведінки, диспансерного спостереження й лікування, а також сформувати психологічну стійкість до проявів негативного ставлення й дискримінації з боку оточення: дітей та їхніх батьків, знайомих, сусідів та інших. Для того, щоб визначити основні соціально-психологічні проблеми ВІЛ-інфікованих дітей у грудні місяці 2013 року нами було проведено моніторингове дослідження рівня соціалізації ВІЛ- інфікованих дітей 12-14 років, що наразі є клієнтами ВБО „Всеукраїнська мережа людей, що живуть з ВІЛ”. Під час дослідження було охоплено 26 респондентів і визначено наступні результати: Отже, як наведено у таблиці 1 у 16 респондентів - встановлено ступінь соціально-психологічної неадаптованості, 7 респондентів - отримали показники середнього та високого рівнів соціально- психологічної адаптованості, у 3 респондентів - визначено соціально- психологічну дезадаптованість. Як наведено у таблиці 2, серед опитуваних визначено ВІЛ- інфікованих дітей із середнім ступенем соціальної адаптованості (42,5%), низьким ступенем автономності (34,5%), високим ступенем соціальної активності 13 (50%) і моральності 14 (54%) - отримано найвищі показники. Дані результати свідчать про те, що діти хоча і ВІЛ-інфіковані, але рівень їх соціалізації досить високий, оскільки вони в школах мають змогу не тільки засвоювати теоретичні знання, але і спілкуються з ровесниками, розвивають свої творчі нахили, пізнають і засвоюють загальнокультурні норми, та правила поведінки. Діти незалежно від недуги, яка у них є у першу чергу мріють про те, щоб отримати гарну освіту і влаштуватися на роботу, але також для них важливим залишаються придбання сучасних телефонів комп'ютерів та авто. Багато респондентів зазначили, що бажають створити хорошу сім'ю і придбати гарний будинок, але були і такі учні, що не мають жодної мрії і мети, хоча це могло бути пов'язано з поганим самопочуттям чи настроєм. Отже, як показали результати моніторингового дослідження рівня соціалізації ВІЛ-інфікованих дітей 12-14 років, дана категорія потребує в першу чергу соціально-педагогічної підтримки та супроводу сімей у яких виховуються такі діти. Також ВІЛ-інфіковані діти мають потребу у спілкуванні та особливій увазі зі сторони соціально-психологічної служби закладів освіти, працівників неурядових ВІЛ-сервісних організацій та медичних установ. психологічний імунодефіцит соціальний педагогічний. Слід звернути особливу увагу на порушення психологічної адаптації при ВІЛ-інфекції, як і при будь-якому важкому або невиліковному захворюванні. Але ВІЛ-інфекція відрізняється від інших захворювань негативним відношенням суспільства, яке ізолює ВІЛ- інфікованих дітей. Враховуючи психолого-педагогічні особливості дітей, що живуть з ВІЛ науковцями теоретично обґрунтовані технології роботи з даною категорією клієнтів. Соціальна робота передбачає створення оптимальних соціальних умов життєдіяльності, що дозволяють хворому краще адаптуватися в соціальному середовищі (середовищем може виступати як найближче оточення, так і суспільство в цілому), відчути себе особистістю, а також вирішення цілого ряду проблем. Існують різні методи соціальної роботи з ВІЛ-інфікованими неповнолітніми такі як інформування, консультування, пряма натуральна й фінансова допомога, догляд і обслуговування, психологічна підтримка, реабілітація та інші [8,. 219]. Перший етап соціальної роботи починається з розмови з ВІЛ- інфікованою дитиною або з членами сім'ї про характер захворювання, необхідності тривалого виснажливого лікування, що вимагає зміни звичного способу життя. Наступний етап соціальної роботи - створення психологічного комфорту для хворого і його родичів з моменту початку лікування. Обговорюється можливість і доцільність інформування про те, що трапилося родичів, друзів, знайомих. Питання психосоціального характеру передбачають вміння спілкуватися з пацієнтом і його сім'єю після повідомлення їм про наявність захворювання. На сьогоднішній день така робота здійснюється медичним персоналом, але вона не завжди ефективна, тому що вимагає використання психологічних методів. Профілактична медико-соціальна робота з ВІЛ-інфікованими неповнолітніми поділяється на два види: 1) первинна профілактика; 2) вторинна профілактика [3,. 98]. Первинна профілактика - попередження розвитку у дітей ВІЛ- інфекції, тобто формування уявлень про здоровий спосіб життя, активної життєвої позиції по відношенню до свого здоров' я. Первинну профілактику зобов'язані проводити освітні установи в яких навчаються неповнолітні. Але на даному етапі про первинну профілактику йтися не може, так як вона менш важлива при вже наявній ВІЛ-інфекції. А саме вторинна профілактика спрямована на попередження подальшого прогресування хвороби і передбачає комплекс лікувальних та профілактичних заходів. Рішення проблеми медико-соціального супроводу ВІЛ-позитивних неповнолітніх, які перебувають у небезпечному соціальному положенні можливо тільки на основі міжвідомчої взаємодії ВІЛ-сервісних установ державного і недержавного секторів (науково-методичні центри з профілактики та боротьби зі СНІДом, клінічні інфекційні лікарні, регіональні центри з профілактики та боротьби з ВІЛ/СНІД, лабораторії діагностики ВІЛ, кабінети профілактики ВІЛ-інфекції, кабінети анонімного обстеження). Важливе місце в соціальній роботі з ВІЛ-інфікованими дітьми посідає консультування. Це метод соціальної роботи, в ході якого фахівець з соціальної роботи допомагає клієнту вивчити і зрозуміти існуючі проблеми та запропонувати різні варіанти, які можуть бути використані для їх вирішення. Консультування як технологічний спосіб вирішення соціальних завдань - це процедура, використовувана в соціальній роботі, в медичній, юридичній практиці фахівцями різних напрямків з метою орієнтації ВІЛ-інфікованих, а також їх сімей шляхом рад, вказівки на альтернативні форми надання допомоги, у визначенні цілей і забезпечення необхідною інформацією. У практиці соціальної роботи з ВІЛ-інфікованими використовується кілька типів консультування, а саме: загальне консультування ВІЛ-інфікованих; спеціальне консультування ВІЛ-інфікованих у напрямку соціальних працівників фахівцями соціальних служб або установ; навчальне консультування спеціалістів соціальних служб та організацій працівниками вищих організацій та установ [4,. 197]. Дуже важливо працювати не тільки з самим ВІЛ-інфікованим, але і з його найближчим оточенням - сім'єю. Особливо важливе значення має робота з психологічної реабілітації родичів ВІЛ-інфікованих дітей. Саме цей контингент визначає реальне мікросередовище оточення хворого, психологічний клімат, в якому може зіграти як позитивну, так і негативну роль у формуванні стану хронічного стресу у ВІЛ-інфікованої дитини. Соціальна робота передбачає організацію спеціалізованої медичної допомоги та догляду за хворими, що знаходяться на різних стадіях розвитку ВІЛ-інфекції, надання їм соціальної підтримки та психологічної допомоги [6,. 113]. Слабка соціальна та психологічна захищеність хворих на ВІЛ несприятливо впливає на прогноз захворювання та погіршує якість життя ВІЛ-інфікованих. У цьому випадку соціальна робота передбачає взаємодію та координацію зусиль фахівців різних професій - лікарів, психологів, соціальних працівників. Соціальна робота в області ВІЛ-інфекції використовує систему заходів постійного психологічного супроводу на всіх етапах роботи з хворими та членами їх сімей. Це вказує на необхідність створення різних груп психологічної підтримки для ВІЛ-інфікованих, в яких передбачені навчання саморегуляції і самопідтримки, організація психологічних тренінгів, організація зустрічей ВІЛ-інфікованих дітей з ровесниками, це надасть можливість поділитися проблемами, обговорити їх разом, обмінятися досвідом їх вирішення. У подібних випадках діти отримують допомогу не від соціальних працівників, а від ровесників зі схожими проблемами. Проведення таких заходів сприяє адаптації, мобілізує внутрішні ресурси ВІЛ-інфікованих дітей, так як вони отримують емоційну розрядку, знаходять в ході цих зустрічей відповіді на запитання, розв'язання їх проблем. Поряд з груповими формами соціальної підтримки ВІЛ- інфікованим дітям та членам їх сімей можуть здійснюватися інші види психологічної допомоги, такі як психологічне консультування (очне або по телефону), індивідуальна, групова або сімейна психотерапія. При наданні соціальної підтримки сім'ї, яка виховує дитину з ВІЛ-інфекцією, необхідно керуватися наступними цілями: надання можливості сім'ї отримувати достатні знання про розвиток хвороби, харчуванні та особливості препаратів для ВІЛ-інфікованих; надання знань про запобігання зараження ВІЛ-інфекцією членів сім'ї (небезпека наркозалежності); об' єднання сімей, які виховують неповнолітніх з ВІЛ в групи підтримки, групи взаємодопомоги, психотерапевтичні групи; знання законів для того, щоб захищати людські права ВІЛ-інфікованих підлітків і членів їх сімей; використання здатності сім'ї спонукати ВІЛ- інфіковану дитину шукати і приймати медичну допомогу, відвідувати програми з уповільнення розвитку ВІЛ-інфекції [7,. 58]. Соціальна робота повинна здійснюватися не тільки на мікрорівні - з вірусоносіями, з його найближчим оточенням, а й на макрорівні - із суспільством в цілому [1,. 96]. Соціальна робота з населенням полягає у проведенні широкої роз' яснювальної роботи про заходи громадської і особистої профілактики. Висока інформованість суспільства в області ВІЛ і СНІДу дозволить пом'якшити негативні соціальні наслідки, дозволить подолати страх, стереотипи, зросте ймовірність рішення психосоціальних проблем, пов' язаних з дискримінацією, стигматизацією, неадекватним сприйняттям ВІЛ-інфікованих, а також членів їх сімей. Соціальна робота дозволить сформувати адекватну громадську свідомість і сприйняття людей з позитивним ВІЛ-статусом. Таким чином, дитина, у якої діагностується ВІЛ-інфекція належить до когорти вкрай вразливих і психологічно незахищених категорій дітей, що потребують особливої уваги зі сторони дорослих. Такі діти можуть знаходитися у довготривалому стані тривожності, що згубно впливає на загальне самопочуття і соціальну адаптованість у суспільстві. Технологічний аспект соціальної роботи з ВІЛ-інфікованими дітьми включає в основному індивідуальну допомогу дитині, сім'ї, найближчому оточенню. При цьому використовуються такі методи як: інформування, консультування, пряма натуральна й фінансова допомога, догляд і обслуговування, патронаж, психологічна підтримка тощо. Для більш ефективного вирішення цієї соціальної проблеми необхідний комплексний підхід в соціальній роботі. Наступним етапом нашого дослідження соціально-педагогічної роботи з ВІЛ-інфікованими дітьми стане визначення рівня тривожності хворих дітей, що перебувають у прийомних сім'ях та дитячих будинках сімейного типу. На основі яких розроблятиметься програма соціально-педагогічної підтримки таких сімей. 2. ВІЛ-інфіковані діти: медичний догляд, психологічна підтримка, соціальний супровід, правовий захист Авт.: Котова Н, Старець О. О., Олена П. П., Леончук Н, Панфілова О. М., Бордуніс Т, Дубініна І. М., Булах Л -. : ТОВ „К.І.С.П, 2010 - 176. 3. Методичні рекомендації з узагальнення досвіду соціального супроводу та підтримки сімей, які виховують ВІЛ-інфіковану дитину. -. : Дитячий фонд ООН в Україні (ЮНІСЕФ), Український інститут соціальних досліджень, 2005. - 63. 4. Сирота Н Профілактика наркоманії і алкоголізму : навчальний посібник для студ. вищ. навч. закладів Н Сирота,. М. Ялтонський. - М. : Видавничий центр „Академія”, 2003. 5. Соціально-психологічна робота з ВІЛ-позитивними дітьми та їх сім'ями: процес розкриття ВІЛ-статусу дитині : Методичний посібник заг. ред. канд. пед. наук Н.Ф. Романової. -. : Інжиніринг, 2009. - 148. 7. Фірсов М Психологія соціальної роботи: Зміст та методи психосоціальної практики : навч. посібник для студ. вищ. навчань, закладів М Фірсов, Б. Ю. Шапіро. - М. : Видавничий центр „Академія”, 2002. -192. У статті розглядаються основні соціально-психологічні особливості ВІЛ-інфікованих дітей, виділено загальні психологічні механізми реакції дитячого організму на дану недугу і шляхи їх перебігу. Описано результати моніторингового дослідження рівня соціалізації ВІЛ-інфікованих дітей віком 12-14 років, що навчаються у загальноосвітніх закладах і встановлено, що ВІЛ-інфіковані діти потребують в першу чергу соціально-педагогічної підтримки та супроводу сімей у яких вони виховуються. На основі проведених досліджень було визначено основні технології соціально-педагогічної роботи, що є найбільш результативними під час здійснення догляду та підтримки ВІЛ- інфікованих дітей та їх найближчого оточення. Основою залишається індивідуальна допомога дитині, сім'ї, найближчому оточенню. При цьому використовуються такі методи як: інформування, консультування, пряма натуральна й фінансова допомога, догляд і обслуговування, патронаж, психологічна підтримка тощо. Для більш ефективного вирішення цієї соціальної проблеми необхідний комплексний підхід в соціальній роботі. В статье рассматриваются основные социально-психологические особенности ВИЧ-инфицированных детей, выделены общие психологические механизмы реакции детского организма на эту болезнь и пути их протекания. Описаны результаты мониторингового исследования уровня социализации ВИЧ-инфицированных детей 12-14 лет, обучающихся в общеобразовательных учреждениях и установлено, что ВИЧ-инфицированные дети нуждаются в первую очередь в социально-педагогической поддержки и сопровождения семей в которых они воспитываются. На основе проведенных исследований были определены основные технологии социально-педагогической работы, является наиболее результативными в период осуществления ухода и поддержки ВИЧ- инфицированных детей и их ближайшего окружения. Основой остается индивидуальная помощь ребенку, семье, ближайшему окружению. При этом используются такие методы как: информирование, консультирование, прямая натуральная и финансовая помощь, уход и обслуживание, патронаж, психологическая поддержка и т.д. Для более эффективного решения этой социальной проблемы необходим комплексный подход в социальной работе. Ключевые слова: ВИЧ-инфекция, консультирование, профилактика, технология, социально-психологическая адаптация, социализация, сопровождение. This article reviews the main socio-psychological characteristics of HIV-infected children identified common psychological reaction mechanism the child's body to this illness and how they flow. The results of the monitoring study of socialization of HIV-infected children aged 12-14 years enrolled in secondary schools and found that HIV-infected children require primarily social and educational support, and support families in which they are raised. On the basis of the studies were identified key technologies of social and pedagogical work that is most effective during the care and support of HIV-infected children and their immediate environment. The basis is the individual child care, family and inner circle. It uses methods such as: information, consultation, direct, natural and financial aid, care and maintenance, nursing, psychosocial support and more. Partly social and psychological security of HIV adversely affects the prognosis of the disease and affects the quality of life of HIV-infected people. In this case, social work involves the cooperation and coordination of efforts of specialists of different professions - doctors, psychologists and social workers. So, this article summarizes the theoretical and research scientists for the care and support of HIV-infected children given the socio-psychological study of pediatric patients. Подобные документы. Аналіз фільму про життя моделі Джіа Каранджі, що загинула від СНІДу. Альтернативні шляхи профілактики ризикованої поведінки, яка є однією із причин інфікування на ВІЛ. Структура тренінгу для ВІЛ-інфікованих дітей у групі підтримки про особисту гігієну. Соціально-правовий аспект роботи із дітьми в Білоцерківському районному центрі соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді. Розробка та впровадження проектних технологій у роботі з дітьми. Надання психолого-педагогічної та юридичної допомоги молоді. Теоретико-методологічні засади проблеми насильства дітей у сім’ї і способи її вирішення в рамках соціуму. Його види та наслідки, розробка системи соціально-педагогічної профілактики цього явища. Способи соціальної реабілітації дітей з таких сімей. Мистецтво як засіб соціально-педагогічної терапії. Сутність, зміст поняття та характеристика соціально-педагогічної терапії як провідної послуги в системі професійної діяльності соціального педагога. Процедура та методика соціальної допомоги клієнтам. Причини виникнення у підлітків схильності до алкоголізму. Основні прояви у поведінці підлітка схильного до алкоголізму. Наслідки девіантної поведінки молодої людини пов’язаної зі схильністю до алкоголізму. Технологія соціально-педагогічної роботи. Специфіка соціально-педагогічної роботи з дитиною, що виховується у прийомній сім’ї. Підготовка документів на юридичне оформлення дитини до прийомних батьків. План соціального супроводу прийомної сім'ї та оцінювання ефективності її функціонування. Сім’я як об’єкт соціально-педагогічної діяльності. Напрямки сучасної сім’ї. Типологія та різновиди сімей, їх відмінні особливості. Загальні напрямки та зміст соціальної роботи із сім’єю. Технології роботи з молоддю, як підготовка до сімейного виховання. До 20-ти ВІЛ-інфікованих осіб щорічно виявляють в Нововолинську. На даний період в Нововолинську на диспансерному обліку перебуває 355 осіб. Цьогоріч за 9 місяців виявлено 16 ВІЛ-позитивних. Проблеми ВІЛ-інфекції/СНІДу, туберкульозу та наркоманії обговорили 9-го жовтня на засіданні Волинської обласної Координаційної Ради, що проходила у режимі відеоселекторного зв’язку. Від Нововолинська у ньому взяли участь головний лікар центральної міської лікарні Віктор Мороз та головний лікар центру медико-санітарної допомоги Ольга Попіка, – повідомляє сайт Нововолинської міської ради. На актуальних питаннях з ВІЛ-інфенції /СНІДу в Україні та області наголосила заступник голови Волинської ОДА Світлана Мишковець. Начальник управління охорони здоров’я облдержадміністрації Ігор Ващенюк розповів про виконання «Загальнодержавної цільової програми забезпечення профілактики ВІЛ-інфенкції, допомоги та лікування ВІЛ-інфікованих та хворих на СНІД на 2014-2018 роки». Про ситуацію із захворюваністю на ВІЛ/СНІД у Нововолинську повідомила завідувач інфекційним відділенням центральної міської лікарні Валентина Бевз. За її словами, у місті щорічно виявляється до 20-ти ВІЛ-інфікованих осіб. Цьогоріч за 9 місяців виявлено 16 ВІЛ-позитивних. Серед них: 3 дитини народилися від ВІЛ-інфікованих жінок, 8 інфіковані статевим шляхом, 5 – через вживання наркотиків. На даний період в Нововолинську на диспансерному обліку перебуває 355 осіб. Це офіційна цифра, однак її потрібно збільшувати в декілька разів. Серед тих, які перебувають на обліку, 102 особи – у стадії СНІДу. «Зростає статевий шлях інфікування: 2005 р. – 31, 2%, у 2017 р. – майже 75%, відповідно є ріст і у 2018 році. Також збільшується кількість осіб, виявлених у кінцевій стадії хвороби. За 9 місяців 2018 року померло 11 осіб, з них 8 від СНІДу. Структура смертності повторює попередні роки – майже 65 відсотків пов’язано з ВІЛ-інфекцією. Основною причиною смерті хворих на СНІД залишається туберкульоз»,- зауважує Бевз. «Пріоритетними кроками у боротьбі з епідемією ВІЛ-інфекції у місті є забезпечення рівного доступу до консультування та тестування на ВІЛ. Для цього працює кабінет «Довіра». Важливим є забезпечення антиретровірусним лікуванням, а також попередження нових випадків інфікування», – зазначають у Нововолинській міській лікарні. Щомісяця на Хмельниччині помирає до десяти ВІЛ-інфікованих. На Хмельниччині офіційно зареєстровано 2285 ВІЛ-інфікованих, серед яких 127 дітей. Проте їх кількість може бути значно більша, якщо розпочати тестування в усіх територіальних громадах. Про це на засіданні обласноі координаційної ради з питань профілактики туберкульозу та ВІЛ-інфекції/СНІДу говорив директор Хмельницького обласного центру профілактики та боротьби зі СНІДом Олександр Касяндрук. За його словами, з січня по листопад цього року взято під нагляд 183 особи із вперше в житті встановленим діагнозом ВІЛ-інфекція. Торік за цей же період виявлено 237 нових випадків. Серед ВІЛ-інфікованих – 76 випадків СНІДу (140 – за 11 місяців 2019 року). Показник захворюваності на СНІД – 6 на 100 тисяч населення проти минулорічного показника – 11. «Зниження захворюваності пов’язано зі зменшенням звернень громадян до лікувальних закладів з метою обстеження на ВІЛ у зв’язку із карантином. А також через зміни в Порядку встановлення діагнозу СНІД: наприклад, наявність у пацієнта захворювання на легеневий туберкульоз будь-якого ступеню важкості не є підставою для діагностування СНІДу», – пояснив посадовець. Попри це, як зазначив Олександр Касяндрук, насторожує збільшення кількості випадків виявлення хвороби уже в четвертій, термінальній стадії, коли СНІД стає очевидним і людині допомогти майже неможливо, а лікування хворого вартує бюджету величезних сум. З-поміж 127 неповнолітніх, які перебувають на диспансерному обліку в Центрі СНІДу, в 50-ти підтверджено ВІЛ-інфекцію, з них 44 дитини хворі на СНІД. А за поточний рік зафіксовано 39 дітей, народжених ВІЛ-інфікованими матерями. «У двох дітей віком 16 та 17 років інфікування відбулося внаслідок незахищених статевих контактів. Ще в двох – 14 та 4 років – позитивний результат на ВІЛ отримано після обстеження та встановлення статусу їх батькам. Ще двоє малюків – з однієї родини, народжені мамою СНІД-дисиденткою, яка знала про свій ВІЛ-статус, але не сприймала інформацію, не перебувала на обліку в жіночій консультації під час вагітності, і вигодовувала цих дітей грудним молоком» – розповів Олександр Касяндрук. Констатував, що за 11 цьогорічних місяців на Хмельниччині померло 78 ВІЛ-інфікованих пацієнтів : від СНІДу померло 38 осіб (торік 45), від інших захворювань – 29 осіб, внаслідок вірусних гепатитів та цирозу – 6, з інших причин – 5. Переважно ВІЛ-інфікованими є особи віком 25-49 років, тобто репродуктивного та працездатного віку. Таких майже 62% від загальної чисельності. Наразі 1707 пацієнтів (в тому числі 46 дітей) отримують безперервну антиретровірусну терапію. За кошти державного бюджету лікуються 1301 особа, за кошти Глобального Фонду 10-го раунду – 406 (здебільшого пацієнти з подвійною та потрійною патологією). «Проте щорічно залишається значною частка людей, які потребували, але не отримували таке лікування з різних причин: асоціальна поведінка, вживання ін’єкційних наркотиків, відсутність підтримки близьких, низька мотивація та недостатня поінформованість», – наголосив керівник Центру СНІДу. ВІЛ-інфікування та СНІД у вагітних. (HIV and AIDS in Pregnancy) Центр контролю та профілактики захворюваності (CDC) зараз радить усім службам охорони здоров’я рекомендувати всім вагітним жінкам проходити обов’язкове консультування та добровільне тестування на вірус імунодефіциту людини (ВІЛ), який викликає синдром набутого імунодефіциту (СНІД). В США більш ніж 15 000 дітей віком до 13 років, інфікованих ВІЛ, отримали вірус переважно від матерів ще внутрішньоутробно або під час пологів. Більш ніж 8 000 дітей вже захворіли на СНІД, і багато з них померли. Дослідження, проведене в 1994 році за державної підтримки, показало, що лікування ВІЛ-інфікованої жінки під час вагітності може значно зменшити ризик інфікування майбутньої дитини. Це означає, що жінки, які дізналися, що вони хворі на СНІД або ВІЛ-інфіковані, зараз мають змогу отримати лікування і захистити своїх майбутніх дітей. З того часу, як таке лікування стало досить поширеним, кількість дітей, що заразилися ВІЛ від матерів, значно зменшилася. Згідно даних CDC, кількість дітей, що отримали вірус від матерів внутрішньоутробно або під час пологів, знизилася на 47% за період між 1992 та 1996 роками. Що таке ВІЛ/СНІД? ВІЛ – це є вірус імунодефіциту людини (синдром набутого імунодефіциту), що викликає СНІД. Після того, як ВІЛ потрапляє у кров людини, організм починає виробляти спеціальні захисні білки – антитіла, які намагаються знищити вірус. Якщо аналіз крові визначає присутність цих антитіл, людина вважається “ВІЛ-позитивною”, але вона не обовязково хвора на СНІД. “ВІЛ-позитивна” особа інфікована вірусом і може передати його іншим. Навіть без лікування СНІД розвивається у таких людей за 10 чи більше років. Організм людини, хворої на СНІД, нездатний ефективно боротися з захворюваннями і таким чином є більш вразливим до інфекцій, певних типів злоякісних пухлин та інших станів, що є серйозною загрозою для життя. ВІЛ може розповсюджуватись статевим шляхом, при користуванні зараженими медичними шприцами або голками для татуювання; також ВІЛ-позитивна жінка може заразити свою дитину під час вагітності, пологів або годування груддю. Стан дитини в такому випадку визначається як “перинатальне ВІЛ-інфікування”. Наскільки поширене ВІЛ-інфікування серед вагітних жінок та їх дітей? Кількість ВІЛ-інфікованих зараз зростає швидше серед жінок, ніж серед чоловіків. Приблизно 1 з 625 вагітних жінок у США є носієм ВІЛ. Якщо не лікувати майбутніх матерів, від 15 до 30% немовлят, швидше за все, отримають вірус під час вагітності, пологів або годування груддю. В 1993 році в Сполучених Штатах народилося біля 1620 інфікованих дітей. Результати досліджень дозволяють вважати, що, принаймні, в половині випадків вірус передається дитині від матері в кілька останніх тижнів вагітності або під час пологів. Для жінок з більшою кількістю вірусних часток в крові ризик передати вірус своїм дітям є дещо вищим. Яким чином більшість жінок інфікуються ВІЛ?

До найбільш поширених шляхів інфікування жінок ВІЛ належать: незахищений (без презервативу) статевий акт з ВІЛ-інфікованим чоловіком та використання інфікованих шприців чи голок. Згідно даних CDC за 1997 рік, 44% жінок, хворих на СНІД, вживали наркотики шляхом ін’єкцій, 39% мали статеві зносини з чоловіками з груп ризику щодо ВІЛ або навіть достеменно ВІЛ-інфікованими, і 4% отримали інфіковану кров у лікарняних умовах під час переливання. Для решти жінок чинники ризику не були визначені. Статевий контакт стає все більш поширеним шляхом інфікування жінок ВІЛ. Жінки вдвічі частіше заражаються шляхом гетеросексуального контакту (з партнером протилежної статі), ніж чоловіки. Дослідження дозволяють вважати, що жінкам у порівнянні з чоловіками для розвитку СНІДу потрібна менша доза вірусу. До групи ризику щодо інфікування ВІЛ статевим шляхом належать: жінки, у чиїх партнерів протилежної статі спостерігається статева поведінка, що наражає їх на ризик; підлітки та молоді дівчата, що мають багато статевих партнерів; жінки з іншими захворюваннями, що передаються статевим шляхом (гонореєю, сифілісом, трихомоніазом і т.ін.). Хто повинен пройти тест на ВІЛ? Спеціалісти наполягають на тому, щоб всі жінки, які були в контакті з людиною – носієм ВІЛ або предметами, що могли бути інфіковані, повинні пройти консультування та тестування перед спробою завагітніти. В ідеалі, всім жінкам слід знати свій ВІЛ-статус до запліднення. Жінкам, які не пройшли тест на ВІЛ до зачаття, слід запропонувати консультування та добровільне тестування в період вагітності. Попереднє консультування та добровільне тестування є дуже важливими, бо якби усі жінки з груп високого ризику проходили таке обстеження, можна було б раніше встановити діагноз ВІЛ-інфікування у більш ніж половині випадків. Всім чоловікам та жінкам, що належать до нижчеперерахованих груп ризику, слід подумати про те, щоб пройти обстеження на ВІЛ. До груп ризику щодо ВІЛ-інфікування належать особи, які: Вживали наркотики ін’єкційним шляхом або мали контакт зі шприцами та голками з немедичних причин. Мали чи мають статевого партнера, що є ВІЛ-позитивним, вживає наркотики ін’єкційним шляхом, є бісексуалом (має ще партнерів своєї статі),страждає на гемофілію (спадкову нездатність крові до зсідання) чи інші розлади, що потребують переливання крові або її продуктів. Мали незахищені статеві зносини, особливо з багатьма партнерами. Отримували переливання крові або її препаратів у період між 1977 та 1985 роками. Страждають чи страждали на інші захворювання, що передаються статевим шляхом (гонорею, сифіліс, трихомоніаз та ін.). Чи може лікування запобігти ВІЛ-інфікуванню та розвитку СНІДу у дітей ВІЛ-інфікованих матерів?

Дослідження, проведене в 1994 році Національним Інститутом Здоров’я США (NIH), показало, що призначення специфічного препарату, який зветься АЗТ (азидотимідин, зідовудин), ВІЛ-позитивній вагітній жінці та її дитині одразу після народження зменшувало ризик передачі вірусу до немовляти на 2/3. Після лікування АЗТ лише 8% дітей заразилися ВІЛ від інфікованих матерів в порівнянні з 25% дітей, матері яких не отримували препарату. Ані в жінок, ані в їхніх дітей після лікування не спостерігалося ніяких значних побічних ефектів – тільки у декількох з тих немовлят, що отримували препарат, відмічалася легка анемія (недокрів’я), яка зникла після відміни ліків. Результати досліджень показують, що діти, які отримали препарат, протягом періоду до 3-х років життя розвивалися нормально. Згідно даних 1994 року, у досліджуваної групи ВІЛ-позитивних жінок не було ознак захворювання на СНІД, незважаючи на те, що вони не приймали до того АЗТ. Проведені з того часу дослідження показали, що АЗТ також є ефективним засобом запобігання зараженню дітей не тільки від ВІЛ-інфікованих, але й від хворих на СНІД матерів, включаючи тих, що приймали АЗТ до настання вагітності. Центр контролю та профілактики захворюваності (CDC) зараз рекомендує прийом АЗТ всім ВІЛ-позитивним вагітним жінкам. Деякі з жінок, хворих на СНІД, можуть приймати інші ліки, що допомагають організму боротися з вірусом – наприклад, інгібітори протеаз, але ще невідомо, чи здатні вони запобігти інфікуванню дитини і наскільки вони безпечні для неї. Проте, ці препарати можуть дуже сприятливо вплинути на стан самої вагітної жінки. Майбутня мати, що хворіє на СНІД або є ВІЛ-інфікованою, потребує індивідуального підходу з боку лікарів, детального визначення стану її здоров’я і обговорення можливого ризику та користі від вживання противірусних ліків в період вагітності. Однак, якщо вагітна жінка вже приймає кілька противірусних препаратів, серед них обов’язково повинен бути АЗТ як єдиний засіб, здатність якого запобігати інфікуванню дитини доведена. Лікар може також рекомендувати інші заходи для захисту плода. Якщо відомо, що жінка ВІЛ-інфікована чи хвора на СНІД, він може уникати застосування певних методик, що сприяють контакту між плодом та материнською кров’ю протягом вагітності чи пологів – наприклад, амніоцентезу та інших процедур, при яких пошкоджуються навколоплідні оболонки. Також лікар може порадити жінці не годувати дитину груддю. Дані дослідження, проведеного в 1998 році французькими вченими, та спонсорований NIH огляд міжнародного досвіду свідчать про те, що застосування планового кесарського розтину (до початку пологів) може зменшити ризик передачі ВІЛ від інфікованої матері, що під час вагітності приймала АЗТ, до дитини. Ці результати (які є первинними і ще потребують підтвердження) показали, що тільки від 1% до 2% жінок цієї групи передали ВІЛ своїм дітям. Які ознаки СНІДу у немовлят? При народженні ВІЛ-інфіковані діти виглядають здоровими, але приблизно у 20% з них впродовж першого року життя виникають ознаки СНІДу, а до 4-річного віку настає смерть. У решти ознаки захворювання переважно з’являються до 6 років життя. Діти, хворі на СНІД, часто страждають на інфекційні захворювання – такі як менінгіт (запалення оболонок головного та спинного мозку). В зв’язку з тим, що вірус пошкоджує мозкову тканину, особливо у зовсім маленьких дітей, у багатьох з них спостерігається затримка розвитку. Діти повільно ростуть і набирають вагу, а також часто страждають на проноси. В 1998 році CDC рекомендував для всіх ВІЛ-інфікованих дітей схему лікування, що складалася з трьох специфічних препаратів. До схеми можуть бути включені АЗТ та споріднені з ним ліки, а також інгібітори протеаз. Дослідження показують, що таке комбіноване лікування уповільнює прогрес хвороби і збільшує Переважна більшість дорослих хворих на СНІД страждають від так званих опортуністичних інфекцій – таких, що рідко зустрічаються у людей з неушкодженою імунною системою. Хворій дитині більше загрожують інфекції, викликані поширеними в навколишньому середовищі бактеріями. Але рання діагностика, часті подальші обстеження та лікування можуть запобігти виникненню інфекцій чи зменшити важкість їх перебігу. Однією з опортуністичних інфекцій, поширених серед хворих на СНІД (як дорослих, так і немовлят), є пневмонія (запалення легень), викликана мікроорганізмом з назвою Pneumocystis carinii, або пневмоцистна пневмонія. Нерідко вона є першим СНІД-асоційованим захворюванням, що виникає у хворих дітей, і є основною причиною їх смерті на першому році життя. CDC рекомендує лікарям проводити профілактичне лікування кожного немовляти від ВІЛ-позитивної матері – навіть якщо діагноз ВІЛ-інфікування чи СНІДу в дитини ще не встановлений. Лікування рекомендується починати з 3-4 тижнів життя, застосовуючи препарати, що допоможуть запобігти специфічній пневмонії. (Якщо аналіз крові показує, що дитина є ВІЛ-негативною, лікування припиняється). ВІЛ-інфіковані діти повинні отримати всі звичайні щеплення, що роблять і здоровим дітям, а також деякі додаткові. Проте застосування вакцини проти вітряної віспи не рекомендується. ВІЛ-інфікованим та хворим на СНІД дітям краще робити ін’єкційні щеплення вбитою вакциною проти поліомієліту, ніж давати живу вірусну вакцину у вигляді крапель для внутрішнього вживання – описані кілька випадків захворювання щеплених таким чином дітей на поліомієліт. Також таким дітям слід щорічно робити щеплення проти грипу, починаючи з 7-місячного віку, а у 2 роки вони повинні отримати щеплення пневмококовою вакциною проти пневмонії. Де можна отримати консультацію та пройти тестування на ВІЛ?

Лікар, що здійснює медичний нагляд за жінкою (гінеколог, фахівець з планування сім’ї), може запропонувати їй отримати попередню консультацію та пройти добровільне тестування на ВІЛ у даній лікувальній установі або звернутися до місцевого пункту анонімного обстеження на СНІД. Яких заходів може вжити вагітна жінка для того, щоб запобігти інфікуванню ВІЛ? голками, лезами чи іншими предметами, що можуть бути забруднені кров’ю інфікованої особи; сексуальних стосунків з інфікованими особами. Якщо у жінки є сумніви стосовно ВІЛ-статусу партнера, правильне застосування презервативів допоможе запобігти зараженню СНІДом та іншими захворюваннями, що передаються статевим шляхом. Загальні відомості про СНІД та ВІЛ. Загальні відомості про синдром набутого імунодефіциту, його діагностика та міри профілактики. Тенденції поширення ВІЛ-інфекції та СНІДу в Україні, аналіз офіційних даних. Дослідження, спрямовані на отримання вакцини та препаратів для лікування хвороби. Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже. Синдром набутого імунодефіциту вперше було зафіксовано в США у 1983 році. Протягом двох місяців хворий помер. Сьогодні за добу у світі чотириста тисяч чоловік заражується цією хворобою. Збудником є вірус, що має вигляд спіральки у трикутній серцевині. Він носить назву ВІЛ (вірус імунодефіциту людини) і має три типи: ВІЛ 1 та ВІЛ 2, що є дуже поширеними у Західній Європі, та ВІЛ 3, на який страждають переважно американці та африканці. Вірус вражає Т-лімфоцити, що служать для його розмноження, та макрофаги, що розносять його по організму. Сам по собі СНІД не є смертельною хворобою, але функціонування його вірусу у організмі впливає на імунну систему так, що навіть проста нежить може призвести до смерті людини. ВІЛ руйнує Т-лімфоцити, і це призводить до втрати організмом захисних реакцій, в наслідок чого активізується так звана умовно-патогенна флора організму і різко підвищується ймовірність смертельних запалювань, уражень нервової системи, розвитку онкологічних захворювань. Джерелом інфекції є безпосередній носій ВІЛу. Зараження можливе лише при статевому контакті з інфікованим чи при кровообміні з ним. Якщо ВІЛ-інфікована жінка народжує дитину, то за останніми дослідженнями, ця дитина зовсім не обов'язково має бути носієм вірусу. При проведенні антиретровірусної терапії ризик передати вірус від матері до дитини знижується аж до 6 відсотків. Оскільки ранній період ВІЛ-інфекції часто є безсимптомним, лікарі та інший медичний персонал можуть виявити його лише за допомогою дослідження крові пацієнта на наявність у ній антитіл (протеїнів, за допомогою яких організм бореться з хворобою) до компонентів ВІЛ. Кількість антитіл у крові піднімається до рівня, який вдається зареєструвати за допомогою наявних сьогодні методів дослідження, приблизно за 1 -- 3 місяці після зараження, а до рівня, здатного давати позитивний результат в обстеженнях за допомогою стандартних тестових систем, лише за 6 місяців. Людей, що мають контакт з вірусом, потрібно обстежувати на наявність ВІЛ-інфекції, як тільки пройде час, необхідний для нагромадження в крові противірусних антитіл. Завдяки ранній діагностиці вони можуть отримати адекватне лікування у період, коли їхня імунна система найбільше спроможна боротися з ВІЛ, і таким чином запобігти розвитку деяких опортуністичних інфекцій (див. розділ «Лікування»). Крім того, своєчасне виявлення інфекції спонукає пацієнтів утримуватися від вчинків, які могли б стати причиною зараження інших осіб. Для діагностики ВІЛ-інфікування лікарі користуються тестовими наборами двох типів: ELISA та Western Blot. Якщо ймовірність наявності інфекції в організмі велика, а обидва тести дають негативний результат, лікарі можуть вдатися до пошуків у крові власне віруса або порадити пацієнтові повторно пройти тести пізніше, коли існуватиме вища вірогідність накопичення необхідної кількості антитіл у крові. Діти, що народжуються від ВІЛ-інфікованих матерів, теж можуть бути вражені вірусом, але можуть бути і неінфікованими, проте у будь-якому випадку протягом перших кількох місяців життя мають у крові антитіла, отримані від матері. За відсутності симптоматики вірогідний діагноз ВІЛ-інфекції за допомогою стандартних тест-систем може бути поставлений лише у дітей віком понад 15 місяців. У цьому віці наявність антитіл матері у крові дитини є малоймовірною, проте у випадку інфікування організм починає виробляти власні антитіла. Нові технології виявлення самого вірусу використовуються для діагностики ВІЛ-інфекції у дітей віком від 3 до 15 місяців. Нині проводяться випробування кількох тест-систем діагностики ВІЛ-інфекції у дітей віком до 3 місяців. Оскільки вакцини проти СНІДу не існує, єдиним способом запобігти інфекції є уникнення ситуацій, що несуть ризик зараження, таких як спільне використання голок та шприців або практикування небезпечних статевих відносин. Багато людей, інфікованих вірусом імунодефіциту, не мають симптомів захворювання. Отже, неможливо знати напевно, що статевий партнер ВІЛ-неінфікований, якщо немає повторних негативних результатів його перевірки на інфікованість. Це, звичайно, за умови, що за час, який минув з моменту останнього обстеження, він не вступав у потенційно небезпечний статевий контакт. Варто або зовсім не вступати у статеві зносини, або користуватися презервативами з латексу, які забезпечують лише частковий захист під час орального, анального чи вагінального статевого акту. Слід використовувати лише латексні презервативи, для змащування яких застосовуються змазки на основі води. Хоча деякі лабораторні дослідження і свідчать про те, що сперматоцидні засоби можуть знищувати вірус імунодефіциту, не встановлено, що ці препарати здатні запобігати зараженню. Ризик передачі інфекції від матері до майбутньої дитини значно зменшується, якщо вона під час вагітності та пологів приймає AZT, а її дитина отримує цей препарат протягом перших шести тижнів життя. 1. Статеві контакти -- найбільш розповсюджений шлях передачі вірусу. Тому надійний спосіб запобігти зараження -- уникати випадкових статевих контактів, використання презерватива. 2. Внутрівенно вживання наркотиків не тільки шкідливо для здоров'я, але і значно підвищує можливість зараження вірусом. Як правило, ті хто вводять внутрішньовенні наркотики, використовують загальні голки і шприци без їхньої стерилізації. 3. Використання будь-якого інструментарію (шприци, системи для переливання крові) як у медичних установах, так і в побуті при різний маніпуляціях (манікюр, педикюр, татуювання, гоління тощо) де може міститися кров людини, зараженого ВІЛ, потрібно їхня стерилізація. Вірус СНІДу не стійкий, гине при кип'ятінні миттєво, при 56С градусах протягом 10 хвилин. Можуть бути використані і спеціальні дезрозчини. Спирт не знищує ВІЛ. Сорок два мільйони чоловіків, жінок і дітей інфіковані в даний час вірусом імунодефіциту людини, що викликає СНІД. Щодня заражається ще більш 6 тисяч чоловік і якщо не вживати термінових заходів, до кінця десятиріччя число інфікованих досягне 110 мільйонів. Україна, відповідно до доповіді ООН (2005), посідає 6-е місце у світі за рівнем поширення епідемії ВІЛ/СНІД.За оцінками Об'єднаної програми ООН з ВІЛ/СНІД (ЮНЕЙДС) і ВООЗ, кількість ВІЛ-інфікованих в Україні 2003 року визначалася на рівні 360 тисяч осіб (у межах 170--580 тис. осіб) віком 15-49 років (не менше 1,4% дорослого населення). За деякими оціночними розрахунками, на початок 2005 року кількість ВІЛ-інфікованих могла становити 448--491 тис. осіб (близько 1,8% населення віком 15-49 років). Аналіз офіційних даних щодо поширення ВІЛ-інфекції свідчить, що епідемія триває з тенденцією до дальшого зростання в усіх регіонах України, але поширення по країні нерівномірно. Найбільше ВІЛ-інфікованих в Дніпропетровській, Одеській, Миколаївській і Донецькій області. За прогнозами деяких експертів, у разі збереження наявної тенденції кількість ВІЛ-інфікованих 2010 року сягне майже 1,5 млн. осіб, а число нових випадків СНІДу -- 95 тисяч, при цьому від хвороби в цей рік загинуть до 90 тисяч осіб. Питома вага померлих від СНІДу в загальному числі померлих 2010 року становитиме близько 10%, абсолютна більшість яких -- віком до 40 років. За результатами дослідження, проведенного Міністерством охорони здоров'я України спільно з Світовим банком (за фінансової підтримки Міжнародного альянсу з ВІЛ/СНІД в Україні, Глобального фонду боротьби зі СНІДом, туберкульозом і малярією та за технічної допомоги ЮНЕЙДС), точна кількість ВІЛ-інфікованих в Україні не відома. За результатами дослідження, до 2014 року загальна кількість ВІЛ-інфікованих за оптимістичним прогнозом може скласти 479 тис. осіб (1,9% населення віком 15-49 років). 2014 року загальна кількість ВІЛ-інфікованих становитиме 479 тис. осіб за оптимістичним сценарієм, який передбачає доступність антиретровірусної терапії для 50% тих, хто її потребує, а також за умови успішного виконання Національної програми протидії ВІЛ/СНІД. В той же час, за песимістичним сценарієм, антиретровірусна терапія буде доступна лише для 5% тих, хто потребує. За прогнозами, 2014 року це дасть 820 тис. ВІЛ-інфікованих, що становитиме 3,5% дорослого населення. За результатами прогнозу, в 2014 році 36-43% від загальної кількості ВІЛ-інфікованих та 31-38% числа смертей від СНІД в Україні припадатимуть на Дніпропетровську, Одеську, Миколаївську та Донецьку області. 2014 року прогнозні показники смертності від СНІД у цих областях в 1,5-2,1 рази будуть перевищувати середні показники по країні. Вчені за сприяння Національного інституту алергії та інфекційних хвороб (NIAID) проводять величезну кількість досліджень з вивчення ВІЛ-інфекції, спрямованих зокрема на отримання вакцини проти ВІЛ та нових препаратів для лікування самої хвороби і пов'язаної з нею патології. Нині випробовується на людях 29 зразків противірусної вакцини, розробляється або проходить стадію клінічного тестування велика кількість препаратів проти СНІДу та СНІД-асоційованих інфекцій. Вчені з'ясовують також точні механізми ушкодження вірусом імунної системи. Ці дослідження дають змогу краще визначити мішені для дії противірусних ліків і вакцин. NIAID підтримує також роботи з вивчення особливостей перебігу захворювання у людей різної расової та етнічної належності. Вчені провадять також аналіз та випробування хімічних бар'єрів, таких як місцеві мікробіциди, які людина може вводити у піхву або у пряму кишку, аби уникнути зараження під час статевих відносин. Вони шукають також інші шляхи профілактики поширення інфекції, виявляючи та лікуючи венеричні хвороби, агітуючи за безпечний стосовно зараження ВІЛ стиль життя, а також запобігаючи інфікуванню дітей від матерів. Для попередження українців про наслідки СНІДу запрошували зірок, які могли якось на це вплинути, це були і Queen,і Пол Маккартні. Подобные документы. Антиретровірусна терапія як основа лікування ВІЛ-інфекції. Перші випадки ВІЛ-інфекції серед громадян України. Стадії розвитку синдрому набутого імунодефіциту людини (СНІД). Діагностика хвороби, основні методи лікування. Перспективи в лікуванні СНІДу. СНІД як синдром набутого імунодефіциту, напрямки та проблеми його лікування, пошук шляхів та методів профілактики. Шляхи передачі даного вірусу: через кров, при статевих контактах, від інфікованої матері до дитини під час виношування та годування груддю. Проблеми розвитку ВІЛ-інфекції. Створення посібника для поширення інформації щодо лікування та профілактики синдрому набутого імунодефіциту. Контроль за безпекою щодо зараження СНІДом медичних працівників під час виконання ними професійних обов'язків. СНІД як синдром набутого імунодефіциту: поняття і особливості збудника, шляхи передачі ВІЛ-інфекції. Вірус імунодефіциту людини типу 2 (ВІЛ 2). Перспективні шляхи лікування, пошук противірусних препаратів, методи симптоматичної і патогенетичної терапії. Глобальна епідемія ВІЛ/СНІД як одна з найсерйозніших загроз для людства. Історія виникнення СНІДу, перебіг хвороби імунодефіциту, її симптоми, шляхи зараження. Проблеми ВІЛ-інфекції в Україні та в Чернівецькій області. Профілактика і спроби лікування. Історичні відомості та теорії походження СНІДу. Роль імунної системи для здоров'я людини, поняття вірусу імунодефіциту, нові його варіанти. Етіологія та патогенез СНІДу. Характеристика шляхів зараження, профілактики зараження та підтримки ВІЛ–інфікованих. Правда про синдром набутого імунодефіциту (СНІД). Речовини, в яких міститься вірус імунодефіциту людини (ВІЛ): кров, молоко матері, піхвенні рідини, сперма. Шляхи передачі та умови, що підвищують вірогідність зараження. Моніторинг інфікованих в Україні. ВІЛ знайомства: нарешті!

Сайт знайомств для ВІЛ-позитивних!

ВІЛ плюс знайомства – це сайт знайомств для ВІЛ-позитивних людей. Ми міжнародна соціальна мережа для самотніх ВІЛ-інфікованих людей. Ми створили середовище, в якому ВІЛ-позитивні люди можуть знайти собі другу половинку, листуватися та спілкуватися без будь-якого осуду. Всі користувачі ВІЛ плюс знайомства – ВІЛ-інфіковані. Тут не потріне жодне пояснення. Розуміння та повага один до одного – саме про це ВІЛ плюс знайомства. Історія створення ВІЛ плюс знайомства. Сайт був заснований Алексом з метою створення особливого притулку для ВІЛ-інфікованих. Зрештою, дуже важко знайти коханого або друга, у якого теж ВІЛ. З таким сайтом справи підуть набагато легше. Через кілька років Алекс передав відповідальність в надії, що платформа буде розвиватися. Він повірив, що компанія, яка спеціалізується на інформаційних технологіях та маркетингу буде здатна розширити сайт, не тільки підтримувати, а і поліпшувати його. Але в роботі сайту виникало багато недоліків і його заміна була не ліпшим варантом. В кінці травня 2014 року настав день і новий сайт ВІЛ плюс знайомства був створений з тими самими цілями. Безпечний притулок, де ВІЛ-інфіковані люди можуть знайти один одного. Цікавий факт: на сьогоднішній день Алекс до сих пір використовує ВІЛ плюс знайомства, і як користувач ви можете написати йому. Допомога ВІЛ-інфікованим побудувати відносини. За ці роки ми багато чого дізналися від наших користувачів. Наприклад, ми дізналися, що повсякденна боротьба з ВІЛ це величезне випробовування для кожного із цих людей, особливо тоді, коли мова йде про побачення та романтичні відносини. Відносини з ВІЛ-позитивним можуть призвести до непорозуміння зі сторони отчуючих і стати великою проблемою. Саме ці відверті розмови стали фундаментом для створення цього сайту. ВІЛ плюс знайомства допоможе вам знайти друга, рідну душу або ж просто приємного співрозмовника. Для ВІЛ-інфікованих людей знайомства ніколи не були такими простими, ніж на нашому сайті. Із декількох тисяч користувачів ви обов'язково знайдете для себе ту саму рідну людину. ВІЛ знайомства вінчаються успіхом!

Ми більш ніж задоволені нашими результатами,адже нам постійно приходять листи на електронну пошту від користувачів зі словами, що вони нарешті когось знайшли. Місія виконана, запитаєте ви нас. Звісно, ми дуже раді отримувати такі відгуки, нам приносить задоволення, що хтось ВІЛ-позитивний, після декількох років пошуку, знаходить своє щастя через ВІЛ плюс знайомства. Це робить нас щасливішими, що сайт по-справжньому працює. Будьласка, діліться з нами вашими історіями, ми це дуже цінимо. Наша місія зрозуміла. Найкращий сайт для знайомств для ВІЛ-позитивних людей. Як це працює? На сайті ВІЛ плюс знайомства ми даємо можливість створити середовище, котре дозволяє представити себе. Ви можете зазначити, що саме ви шукаєте і описати про свою особистість у вільному текстовому полі.Ваша сторінка профіля дозволяє вам додати стільки фотографій, скільки ви забажаєте, які будуть доступні для перегляду іншим користувачам. Завдяки зручним пошуковим фільтрам, ви зможете шукати співпадіння по статі, віку, країні, що робить процес дуже легким для пошуку. Ми дуже поважаємо конфіденційність та недоторканість, тому незареєстровані користувачі не можуть переглядати особисті сторінки учасників нашого сайту. Ви бутете мати можливість переглядати сторінки в якості користувача тільки тоді, коли повністю заповните інформацію на вашій особистій сторінці. Також ми обрали в налаштування не показувати вашу особисту сторінку в Google та інших пошукових системах. Використовуючи наш сайт, ви будете абсолютно анонімними, і тільки інші самотні ВІЛ-позитивні люди зможуть побачити вашу інформацію. Переконливо, правда? Почати ВІЛ знайомства?

Протягом одної хвилини ви можете зв'язатися з іншими ВІЛ-інфікованими користувачами. Зереєструйтеся безкоштовно та почніть знайомства. Забавляйтеся з ВІЛ плюс знайомства. Ми є міжнародною спільнотою по боротьбі з ВІЛ для самотніх ВІЛ-позитивних людей. Реєстрація безкоштовна. Приєднуйся до нас прямо зараз! Безкоштовний профіль. ВІЛ- спільнота. Позитивний для ВІЛ-інфікованмих. Ніякого табу, крім розуміння та розмов з однодумцями!

Вільний контакт. Безкоштовне знайомство з ВІЛ-інфікованим. Відсилайте чати та повідомлення іншим близьким вам одинакам. Ваша ідеальна пара знаходиться в одному кліку мишки. Прочитайте деякі наші історії успіху. Щаслива ВІЛ-пара. Після довгої самотності ми знайши один одного на сайті HIVPlusDating.com і ми знаходилися недалеко від дому, в іншій дільниці! Нарешті зрозумів!

Після деяких розмов ми змогли прямо говорити про нашу пристрасть до приготування їжі, не пояснюючи, що означає ВІЛ-позитивна людина. Разом ми сильніше. Болючий та хвилюючий період,коли поставили діагноз ВІЛ. Тепер, разм з партнером, який вже давно живе з ВІЛ, я цілком щаслива знову. Бути ВІЛ-інфікованим - це не кінець світу! Чого ти чекаєш? Зв'яжися з іншими самотніми ВІЛ-інфікованими! Підпишися на безкоштовний обліковий запис. Вич знакомства. Вы посетили сайт знакомст для ВИЧ-партнеров, вашему присутствию в сети рады. Пользователи данного сервиса соединены друг с другом одной проблемой, которая и является смыслом жить дальше, не останавливаться и не отчаиваться. Сайт знакомств вич. Любить и быть любимыми хочется каждому, именно здесь можно познакомиться с родственной душой, которая поймет все и будет всегда рядом. Знакомство ВИЧ-инфицированных на данный момент не такое редкое явление, напишите в строке поиска гугла «сайт знакомст для ВИЧ-партнеров» и перед вами предстанет огромный список ресурсов, где эти люди могут спокойно строить планы на будущее, обсуждать настоящее и ностальгировать о прошлом. На сегодняшний день из-за недостатка общения люди окунаются в мир иллюзий виртуальных отношений. Если провести опрос, то сразу станет ясно, более 80 % ВИЧ инъецированных нашли свою вторую половинку именно в сети. Здесь вы будете чувствовать себя свободно, раскрепощенно, да и к тому же ощущение желанности вас видеть будут привлекать на данный сервис вас снова и снова. Сайт знакомст для ВИЧ-партнеров потребует перед общением зарегистрироваться, а уж далее перед вами откроется огромная библиотека анкет пользователей. Теперь для вас есть шанс воплотить свои мечты в реальность, не отказывайтесь идти дальше. Сайты знакомст для ВИЧ-партнеров легки в использовании. Сейчас мы вам все подробно напишем. В самом начале, при входе, с левой стороны есть колонка, где необходимо ввести свои личные данные, чтобы в дальнейшем облегчить пользователям сервиса поиск, который может привести к вашей анкете. Укажите своё имя, возраст и интересы. При повторном посещении вводите свой логин и пароль, далее приступаете к самому интересному, разыскиванию собеседниц. В каждой анкете есть фотографии, так что это облегчит вам выбор, не отчаивайтесь, возможно, не с первого дня вы найдете себе приятелей, подождите немного и все будет нормально. Будьте более активны, и друзей в вашем списке будет больше. По статистике на сайтах знакомст для ВИЧ-партнеров в три раза больше мужчин, чем женщин. На данный момент некоторые сервисы насчитывают пользователей более десяти тысяч, так что общения на всех хватит. Эти ресурсы совершенно бесплатны, что является большим преимуществом. Заметьте, что знакомства возможны только после прохождения регистрации. Не упускайте прекрасного шанса общаться и быть любимыми!

Вич знакомства без регистрации. Ну что вы скучаете?

Давайте присоединяйтесь к нам без регистрации, здесь вам всегда будут рады, ведь пользователей сближает одно обстоятельство жизни. Ещё всё впереди и нужно продолжать шагать к цели, реализовывайте свои мечты. Сайты знакомств для ВИЧ-инфицированных подарят вам надежду на будущее. Не редки случаи встреч в сети свои вторых половинок, с которыми будет интересно общаться и в реальной жизни. Не упускайте возможности найти своих единомышленников. Прекрасным вариантом времяпровождения являются, несомненно, сайты знакомств. Не чего сидеть дома и грустить, регистрируйтесь на данных сервисах и получайте наслаждение от легкого общения. ВИЧ.СПИД.ЗППП. Где познакомиться ВИЧ-инфицированному человеку с такими же ВИЧ-позитивными? Мы сделали подборку полезных интернет-ресурсов, где можно познакомиться онлайн через интернет с человеком со статусом «ВИЧ+». Сайты. Hiv.life. Hiv.life – новая, активно развивающаяся социальная сеть для ВИЧ-инфицированных. Профиль пользователя с фото и подробной анкетой, а также личной стеной. Лайки, комментарии, прикрепление фото и пр. Выбор участников по городам, возрасту и полу. Личные переписки (чаты). Общий чат для всех участников. Раздел с новой и полезной информацией о ВИЧ. Добавления пользователей в друзья. Система почтовых уведомлений. Мобильная адаптивность. Багтрекер (отдельный форум для регистрации ошибок и предложений по работе сети) Хивлав. hivlove.ru — современный cайт знакомств, поиска спутника, спутницы для ВИЧ положительных людей из России и СНГ. Есть форма поиска по анкетам по критериям: город, пол, фото, онлайн, цели (дружба, переписка, общение, отношения, создание семьи, занятия спортом, путешествия); сортировка по: порядку, дате посещения, регистрации, репутации, рейтингу; также форум для дискуссий на актуальные темы: АРВТ терапия, оппортунисты, гепатиты, женский форум (беременность и роды, женские увлечения), мужской форум (мужские интересы, мужское здоровье), хобби и увлечения, спорт, общение на свободные темы; новости о новых событиях по ВИЧ/СПИДу, личные дневники, группы по интересам. Недостатки. Мирплюс. mirplus.info — международная (видимо имеется ввиду Украина) сеть для общения ВИЧ-положительных людей. Есть поиск по анкетам, развитый форум, где, например, можно обменяться, получить даром или за символическую плату АРВ-терапию, найти работу, получить советы по приёму терапии, юридическую помощь, отдых и развлечения и многое многое другое. Очень много анкет: более 100 тысяч., причём в онлайне обычно около 100 человек. Поэтому найти друга, подругу очень легко. Недостатки. ПозитивСинглес. www.positivesingles.com — самый лучший, огромный (более 1 млн. членов (!)) международный сайт для свиданий, знакомств людей инфицированных ВИЧ и другими заболеваниями передающимися половым путём. Есть мобильные приложения для андроид и айфона, чат, поиск (по возрасту, болезни, полу, места проживания), бесплатные консультации по емаилу или чату, вопросы и ответы, система защиты приватности. Недостатки. Группы в ВК. ВИЧ-ЛАВ. Знакомства для ВИЧ позитивных — большая группа в ВК (более 8 тыс. человек) для знакомств и общения людей живущих с ВИЧ. Можно подписаться на новых парней, новых девушек, новости АРВ-терапии. ВИЧ знакомства. ВИЧ + знакомства — небольшое сообщество (более 2 тыс. членов) для знакомства людей с ВИЧ в Москве и других городах (в основном, это Москва, Питер и близлежащие города). Есть обсуждения, где можно давать объявления с целью знакомства в зависимости от предпочтений. Знакомства Гепатит и ВИЧ. 2 тыс. чел.) открытое ВК сообщество для поиска любимой, любимого для отношений. Все объявления проверяются и утверждаются администратором, спама нет. Группы в Одноклассниках. Знакомства + Знакомства плюс — закрытая группа (около 1800 членов) в одноклассниках для знакомства, общения, дружбы ВИЧ-инфицированных с фотографиями. ВИЧ — знакомства. ВИЧ — знакомства — большая (более 6 тыс. чел.) закрытая ОК группа для поиска второй половинки с ВИЧ положительным статусом. Более 4 тыс. фотографий участников. Знакомства с ВИЧ-инфицированными! 5,5 тыс. чел.) группа в одноклассниках для знакомства с ВИЧ-инфицированными. В ней есть также анонимная, закрытая подгруппа «Пол100 вёрст!» для более глубокого, скрытого от посторонних глаз общения ВИЧ+. В группе развитый форум, много интересных тем (#музыка, #знакомства, #опросы, #отношения, #семья, #ВИЧ, #гепатит, #интересно, #ИщуЖену, #ИщуМужа, #москва, #СерьёзныеОтношения), много фото (более 6 тыс.). . Жизнь прекрасна и удивительна, она не делится на черное и белое, на хорошо и плохо, на здоровых и больных. Жизнь надо прожить, а не просуществовать. И одним из условий полноценной жизни всегда было наличие единомышленника, партнера, любимого человека. Именно поэтому мы настоятельно рекомендуем всем, для кого ВИЧ - не пустые слова, а то, с чем надо жить, регистрироваться на сайте знакомств Vich znakomstva, чтобы искать тех, у кого такие же заботы и образ жизни. Сайт Vich znakomstva – это множество людей, которые живут полноценной жизнью и ищут свою вторую половинку, или же просто хотят общаться, делиться впечатлениями, опытом, помогать друг другу переживать те или иные жизненные ситуации и события. Присоединяйтесь к сообществу на сайте Vich znakomstva и помогайте себе и другим! Наверное, не нужно лишний раз обращать внимание на то, что люди с ВИЧ – это не какие-то особенные люди. Это полноценные члены общества, ничем не опасные для других его представителей. Но наше общество погрязло в страхах и стереотипах, развенчать которые - наша цель и задача. Люди с ВИЧ имеют право на общение, любовь, семью. И сайт Vich znakomstva предоставляет все эти возможности. Здесь не надо скрываться, стесняться, возмущаться, чувствовать себя неловко. Здесь все свои!

Все, для кого тема ВИЧ далеко не теория, а ежедневная реальность. Девушки и юноши, мужчины и женщины, всех возрастов, национальностей, предпочтений, все они собрались на нашем сайте. И объединяют их две вещи – ВИЧ и желания жить, любить и радоваться!

Если Вы относитесь к данной группе – милости просим в это онлайн сообщество. И можете не сомневаться - здесь Вам всегда будут рады!

Вы не лишний – Вы здесь очень нужны!

Сайт знакомств Vich znakomstva – вдыхайте жизнь и любовь полной грудью!

Дисклеймер: 100% бесплатный базовый аккаунт. Вы можете пользоваться поиском, смотреть профили пользователей и изменять Ваш профиль. Плата взимается исключительно за Премиум подписку, которая будет Вам предложена по окончанию редактирования Вашего профиля. Оплата производится через 24-7help.net. VICH Znakomstva является частью сети знакомства, которая включает в себя множество других сайтов общего направления и hiv знакомства сайтов. Поскольку Вы являетесь пользователем VICH Znakomstva, Ваш профиль автоматически отображается на соотвествующих сайтах hiv знакомства или виден соответсвующим пользователям сети без дополнительной оплаты. Чтобы узнать подробности о том, как это работает, нажмите VICH Znakomstva является частью знакомства. Чтобы помочь Вам найти больше потенциальных партнеров и пользователей рядом, Ваш профиль будет также виден на других сайтах знакомств hiv знакомства, которые являются частью сети сайтов знакомств знакомства без дополнительной оплаты. Ваш профиль НЕ будет отображаться на каких-либо других сайтах, кроме сайта знакомств hiv, таким образом Вас могут видеть только свободные пользователи с такими же интересами как. Если вы захотите отключить демонстарцию вашего профиля на соответствующих сайтах, вы можете отметить это в настройках конфиденциальности, таким образом ваш профиль будет отображаться только на VICH Znakomstva и больше нигде. Сайт знакомств для ВИЧ инфицированных. Каждому человеку дана жизнь для того, чтобы он ее прожил счастливо. Как известно, для полного счастья каждому нужно, чтобы его окружали единомышленники, любимый человек. Однако людям с ВИЧ намного труднее найти друзей и вторую половинку. Наш сайт Loventino, приглашает объединиться людей живущих с ВИЧ инфекцией. У нас, вы найдете тех, кто ищет свою любовь. Некоторые хотят просто общения, делиться своим опытом, помогать друг другу. Возможно здесь вы обретете настоящего друга или интересных собеседников. Если у вас ВИЧ, то это не значит, что вы не имеете право на полноценную жизнь. В наше время, люди с положительным статусом имеют семьи, рожают детей. Специальная терапия позволяет женщине выносить и родить здорового ребенка. Если по каким либо причинам ВИЧ передался младенцу, то сейчас он не будет ограничен в общении и развитии. Государство не запрещает детям с инфекцией посещать учебные заведения вместе со здоровыми детьми. Многие люди уверены, что человек со статусом обречен на короткую жизнь. Но это совсем не так. Принимая поддерживающую терапию, можно прожить до глубокой старости, радуясь первым шагам своих детей, внуков, правнуков. ВИЧ инфицированные — это полноценные члены общества. Наша цель — показать окружающим, что такие люди имеют право на: Особенности сайта. Данный сайт создан с учетом всех потребностей пользователя. Удобный интерфейс позволит без особого труда разобраться на нем. Loventino предназначен для ВИЧ больных людей любых категорий. Благодаря удобному поиску, вы сможете найти исключительно мусульман с ВИЧ или православных с данным диагнозом. При обширном поиске можно указать свои предпочтения (возраст, пол, национальность и другое). Немаловажным является то, что сайт бесплатный. просматривать профили других пользователей; изменять в любое время свои данные; пользоваться всеми возможностями поиска; находить для себя полезную информацию. Вся переписка между пользователями анонимна. В круглосуточном режиме работает служба поддержки. Девушки и юноши, люди всех возрастов и национальностей, собрались у нас для того, чтобы найти свою любовь или верных друзей. Всех объединяет желание любить и радоваться каждому мгновению. Если вы имеете позитивный статус и открыты для общения — здесь вам будут рады!

сайт знайомств віл інфіковпних